Коралові рифи тисячі років пристосовувалися до змін рівня океану, нарощуючи вгору нові шари вапнякового скелета. Але тепер темпи підняття моря можуть стати надто швидкими для більшості з них. Це загрожує не лише самим екосистемам, а й узбережжям, які рифи захищають від сильних хвиль.
Дослідники з Наньянського технологічного університету проаналізували 288 викопних зразків рифів із 92 ділянок Індо-Тихоокеанського регіону. Дані охоплюють приблизно 11 700 років — період після завершення останнього льодовикового періоду.
У середньому цілі рифові структури наростали приблизно на 0,36 сантиметра на рік. Найшвидші темпи зафіксували в Папуа-Новій Гвінеї — там деякі рифи росли більш ніж удвічі швидше.
Критична швидкість уже близько
Порівняння з прогнозами зміни рівня моря показало тривожну картину. За сценарію високих викидів приблизно 76% досліджених рифів можуть не встигати нарощувати висоту достатньо швидко.
Вчені визначили орієнтовну критичну межу — близько 0,5 сантиметра підняття моря на рік. Якщо швидкість перевищує цей показник, імовірність того, що риф почне відставати, перевищує 90%.
Глобальний рівень моря вже зростає приблизно на 0,43 сантиметра на рік, причому темпи підняття прискорюються. За відсутності суттєвого скорочення викидів критична межа може бути досягнута приблизно протягом наступних 35 років.
Проблема не лише у швидкості росту коралів
Окремий корал може рости досить швидко, але це не означає, що так само швидко збільшується весь риф. На масштабі цілої екосистеми враховуються ерозія, руйнування скелета та розчинення вапняку.
До того ж сучасні рифи дедалі частіше втрачають види коралів, які швидко створюють складну структуру. На їхньому місці можуть поширюватися так звані «бур’янисті» корали. Вони швидко заселяють пошкоджені ділянки, але формують риф значно повільніше.
Цьому сприяють морські хвилі спеки, забруднення, закислення океану та інші наслідки зміни клімату.
Під загрозою опиняються й узбережжя
Якщо риф поступово «потоне», живі корали можуть залишатися на глибині, але сама структура втрачатиме свою головну функцію. Глибший риф гірше розбиває хвилі, тому до берега може доходити більше енергії.
Це означає вищі ризики ерозії, затоплення та пошкодження прибережної інфраструктури. Одночасно спрощення рифової структури скорочує кількість місць для проживання риб та інших морських організмів, що може вдарити по рибальству й туризму.
Зменшення місцевого забруднення, надмірного вилову риби та фізичного пошкодження рифів здатне допомогти коралам відновлюватися. Проте дослідники наголошують: цих заходів може бути недостатньо, якщо океан продовжить підійматися швидше, ніж рифи здатні рости. Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.
