Фізична активність у ранньому віці може буквально «навчити» організм рухатися економніше. Вчені виявили ефект, який зберігався навіть після завершення росту.
Чи може те, наскільки активно ми рухаємося в дитинстві, вплинути на те, скільки енергії організм витрачатиме під час ходьби вже в дорослому віці? Новий експеримент дає несподівану відповідь: так, принаймні у птахів це можливо.
Дослідники з Пенсильванського університету виявили, що молоді цесарки, які під час росту регулярно ходили з додатковою вагою на нозі, згодом навчилися рухатися напрочуд економно. Ставши дорослими, вони могли нести цей додатковий вантаж, витрачаючи приблизно стільки ж енергії, скільки звичайний птах витрачав під час ходьби без жодного навантаження.
23% зайвої енергії — і організм навчився її економити
В експерименті взяли участь 12 цесарок. Від двотижневого віку й майже до повного дорослішання, у 16 тижнів, шість птахів носили на одній нозі невеликий вантаж, маса якого становила близько 4% їхньої ваги. Інші шість росли без додаткового навантаження.
Усі птахи жили та тренувалися в однакових умовах. А починаючи з дев’яти тижнів, їх привчали ходити на біговій доріжці. Коли дослідники перевірили тварин у дорослому віці, різниця виявилася саме під час ходьби з вантажем.
Птахи, які вперше зіткнулися з додатковою вагою, витрачали на ходьбу на 23% більше енергії, ніж без неї. А ось ті, хто зростав із таким навантаженням, практично не мав цієї енергетичної «штрафної надбавки».
Більше того, у середньому вони навіть витрачали трохи менше енергії під час ходьби з вантажем, ніж без нього. Іншими словами, їхній організм ніби навчився заздалегідь пристосовуватися до навантаження.
Організм може перебудовуватися під час росту
Саме цей момент найбільше зацікавив учених. Результати ставлять під сумнів уявлення, що економічність рухів — це переважно незмінна характеристика організму. Ймовірно, тіло під час розвитку може підлаштовуватися під механічні вимоги, з якими регулярно стикається.
Поки що дослідники не знають, завдяки чому саме виникла така адаптація. Причиною могли стати зміни в будові кінцівок, роботі м’язів, поставі, координації або самій механіці ходьби. Тобто птахи не просто стали «сильнішими». Їхній організм міг навчитися рухатися ефективніше.
А що це означає для людей?
Ось тут дослідження стає особливо цікавим. Вчені припускають, що подібний принцип потенційно може мати значення і для людини, хоча експеримент проводили саме на цесарках і переносити його результати безпосередньо на людей поки зарано.
Є гіпотеза, що люди природно частіше уникають фізичної активності, яка здається їм надто виснажливою. Якщо недостатня активність у дитинстві справді призводить до того, що рух у дорослому віці потребує більше зусиль, може виникнути своєрідне замкнене коло: рухатися важко — тому людина рухається менше — через це фізична активність здається ще важчою.
І навпаки, регулярні ігри, спорт та інша активність у дитинстві потенційно можуть допомогти організму сформувати більш економічну модель руху. Це поки що лише напрямок для подальших досліджень, а не доказ того, що дитячі тренування гарантовано зроблять дорослу людину витривалішою.
Але висновок учених звучить цікаво: тіло, яке росте, може не просто збільшуватися в розмірах — воно вчиться справлятися з навантаженнями, які зустрічає щодня. І якщо ця закономірність частково працює і в людей, активне дитинство може мати набагато довший ефект, ніж ми звикли думати.
