Археологи виявили в Перу незвичайне поховання немовляти, череп якого мав лише один очний отвір у центрі обличчя. Генетичний аналіз решток віком понад 1600 років показав, що дитина мала трисомію 13 — хромосомну аномалію, відому також як синдром Патау. Вона могла спричинити рідкісну ваду розвитку — циклопію.
Скелет дівчинки знайшли разом із рештками іншого немовляти в керамічній посудині на археологічній пам’ятці Хауранга в долині Пальпа, на півдні Перу. Цей регіон відомий численними геогліфами, які називають лініями Наска. Поховання датують середнім періодом культури Наска — приблизно 325–440 роками нашої ери.
На цій території археологи дослідили кілька десятків поховань того самого періоду. Однак один із двох немовлят, знайдених в одній посудині, мав надзвичайно рідкісні анатомічні особливості.
Що таке циклопія
Череп дитини був дуже маленьким, а в центрі обличчя розташовувався лише один очний отвір. Також дослідники помітили інші порушення розвитку кісток черепа. Ці ознаки відповідають сучасному клінічному опису циклопії — важкої вродженої вади, за якої передня частина мозку плода не розділяється на дві півкулі.
Циклопія може супроводжуватися й аномаліями носа: він може бути відсутнім або мати вигляд трубчастого утворення над єдиним оком. Порушення виникає на дуже ранньому етапі вагітності — приблизно на четвертому-п’ятому тижні, коли лобова частина мозку має розділитися на ліву та праву півкулі.
Це надзвичайно рідкісна вада: за оцінками, вона трапляється приблизно в одному випадку на 100 тисяч народжень.
Генетичний аналіз встановив причину аномалії
Щоб краще зрозуміти причини порушень розвитку, науковці секвенували геном немовляти. Аналіз показав наявність додаткової копії 13-ї хромосоми. Такий стан називають трисомією 13, або синдромом Патау.
Ця хромосомна аномалія відома як одна з основних генетичних причин циклопії. Водночас далеко не в усіх випадках трисомії 13 розвивається саме така вада. Синдром Патау також пов’язують із підвищеним віком матері, проте встановити, чи мав цей чинник значення в конкретному випадку, дослідники не можуть.
Генетичні дані також підтвердили, що дитина мала дві X-хромосоми, тобто була дівчинкою.
Незвичайне поховання без ознак особливого ставлення
Другу дитину, поховану в тій самій посудині, скелет якої не мав помітних аномалій, генетично не вдалося пов’язати з тією самою матір’ю. Немовля з циклопією лежало на дні посудини, а інше — зверху. За словами дослідників, обидві дитини, найімовірніше, були поховані одночасно.
Подібне подвійне поховання в одній посудині було незвичним для культури Наска. Однак археологічних доказів недостатньо, щоб стверджувати, ніби дитину з рідкісною вадою поховали за особливим обрядом або, навпаки, виділили серед інших.
Дослідники звертають увагу, що немовля поховали на звичайному цвинтарі, без особливих поховальних предметів, разом з іншою дитиною. Це може свідчити, що після смерті до нього ставилися так само, як і до інших членів громади. Точний вік дитини на момент смерті встановити складно. Водночас стан решток дає підстави припускати, що вона могла прожити кілька тижнів або навіть місяців після народження.
Дослідники наголошують: в інших давніх суспільствах Анд люди з інвалідністю іноді посідали особливе місце в громаді, зокрема виконували ролі, пов’язані з релігійними практиками. Чи існувала подібна традиція серед населення Наска, за одним похованням визначити неможливо. Проте ця знахідка дає рідкісну можливість дослідити, як давні спільноти ставилися до дітей із серйозними вродженими порушеннями.
Результати дослідження опубліковано в журналі PNAS.
