У Колумбії фермери активно знищують європейський чагарник, який стрімко поширюється місцевими територіями та становить дедалі більшу загрозу для природних екосистем. Йдеться про улекс європейський (Ulex europaeus), відомий також як дрік звичайний. Його жовті квіти можуть здаватися привабливими, однак сама рослина надзвичайно вогненебезпечна. На тлі прогнозів про сильний прояв кліматичного явища Ель-Ніньйо це викликає особливе занепокоєння через ризик масштабних пожеж.
У муніципалітеті Когуа неподалік Боготи фермер Альберт Монтаньйо разом із сусідами вирубує зарості чагарнику електричними інструментами та мачете. Рослина, за його словами, поширюється дедалі активніше й витісняє місцеву рослинність. Чоловік побоюється, що без ефективних заходів через 20–30 років значні території можуть опинитися під суцільними заростями дріку замість природної рослинності, сільськогосподарських угідь і пасовищ.
Група фермерів щодня збирає близько 1500 кілограмів рослин на ділянці площею приблизно 170 квадратних метрів. Робота важка: одні зрізають гілки, інші виривають коріння кирками, а великі оберемки витягують нагору за допомогою мотузок.
Чому дрік став загрозою для Колумбії
Ulex europaeus потрапив до Колумбії з Європи в середині XX століття. Спочатку його використовували для позначення меж земельних ділянок, однак згодом чагарник почав активно поширюватися країною, зокрема в екосистемах парамо — високогірних ландшафтах, які відіграють важливу роль у накопиченні та збереженні води.
Міжнародний союз охорони природи зараховує цю рослину до сотні найагресивніших інвазивних видів у світі. Вона може виростати до трьох метрів заввишки, утворюючи густі зарості, які витісняють місцеві види.
За словами біолога та фахівця з інвазивних рослин Едінсона Сескіле, під час висаджування чагарнику для позначення земель фермери не враховували можливих довгострокових наслідків і не передбачали, як контролювати його поширення. Тепер громади змушені витрачати значні зусилля на боротьбу з рослиною. Точних офіційних оцінок площі її поширення немає, але йдеться про тисячі гектарів.
Додаткову небезпеку створює висока горючість дріку. Його сухі гілки легко займаються, а великі зарості можуть сприяти поширенню вогню. Ситуацію ускладнює Ель-Ніньйо — кліматичне явище, яке підвищує температуру поверхневих вод у центральній та східній частинах екваторіального Тихого океану й впливає на глобальні режими вітрів та опадів. У багатьох регіонах воно спричиняє посушливіші та менш передбачувані погодні умови. Вищі температури також можуть сприяти поширенню насіння дріку. На тлі посухи це створює додаткові умови для розростання чагарнику та підвищує ризик пожеж.
Як інвазивну рослину перетворюють на паливо
Повністю позбутися Ulex europaeus непросто. Для остаточного знищення зібрану рослинну масу потрібно передавати на спеціалізовані об’єкти, де її можуть спалювати в контрольованих умовах або переробляти біологічними методами. Без узгоджених дій різних громад, за словами Сескіле, вдається лише стримувати поширення рослини, а не викорінити її.
Один із альтернативних підходів розробляють у сусідньому місті Сіпакіра. Компанія Adaptica, що спеціалізується на переробленні органічних відходів, використовує зібраний дрік для виробництва паливних гранул. Рослинну масу подрібнюють, висушують і пресують. У результаті отримують біопаливо, яке вже досить поширене в Європі, але поки що маловідоме в Колумбії.
Ідея полягає в тому, щоб використовувати рослину максимально повно — від коренів до квітів. Її висока горючість, яка раніше була одним із головних чинників небезпеки, у цьому випадку стає основою для технологічного рішення.
Для місцевих фермерів боротьба з дріком — не просто прибирання заростей. Вони сприймають її як спосіб повернути контроль над власними землями та захистити навколишнє середовище. Водночас фахівці наголошують: для довгострокового результату потрібна скоординована стратегія, яка поєднає механічне видалення рослин, безпечну утилізацію та контроль за повторним поширенням.
