Вдавати, що загрози для Європи немає, означає її збільшувати. Експерти про стратегію протистояння Росії

Європі бракує узгодженої стратегії стримування Росії, натомість триває політика “вдавати”, що загрози країнам Євросоюзу немає. Такі міркування висловила низка експертів у відповідь на питання головної редакторки видання Strategic Europe дослідницької групи Carnegie Europe Джуді Демпсі. Чи справиться Європа із військовою допомогою Україні Питання Демпсі стосувалося того, чи може Європа задовольнити військові потреби України. Європа надає військову допомогу Україні “нескоординовано, надто повільно та недостатньо”, вважає Стефані Бабст, стратегічна радниця та колишня заступниця помічника генсека НАТО. На думку Бабст, це відображає відсутність політичної волі забезпечити Україну тим, що їй потрібно, щоб перемогти Росію. Наразі, з її слів, ні партнери з ЄС, ні союзники по НАТО не почали розробляти надійну стратегію стримування щодо Росії. Крім того, переконує експертка, західні країни для довгострокової підтримки України у військовому плані повинні відповідати принаймні трьом важливим критеріям: узгодити загальну стратегію щодо Москви та почати обговорювати свої потенційні ролі за різними сценаріями, коли військові дії припиняться; запровадити ефективний процес координації своєї довгострокової військової допомоги Києву; набути політичної рішучості європейських столиць протистояти агресії Росії в Україні. За словами експертки, нинішня допомога – це ланцюжок різних багатосторонніх і двосторонніх структур, які “не координують своїх зусиль, створюють дублікати, їм бракує прозорості, а також систематичного представлення оборонних галузей”. Європейські витрати зростуть, якщо Україна програє Майбутні витрати на підтримку миру на континенті, безумовно, різко зростуть, якщо Україна впаде – застерігає Кшиштоф Бледовський, доцент Перемишлянського університету інформаційних технологій та управління. “У вузькому значенні це – війна Європи так само, як і України. Це означає, що більші військові витрати, незалежно від того, скільки їх буде виділено Україні, є стратегічним імперативом”, – каже експерт. Він наголошує, що з понад 30 мільярдами євро (33 мільярди доларів) щорічної військової допомоги Європа приблизно відповідає зусиллям Сполучених Штатів. Хоча Вашингтон, за його словами, надає більшу підтримку для розвідки. На противагу сусідам України, Бледовський вважає “мізерним” внесок півдня Європи – Франції, Італії, Іспанії. Хоча, він каже, що розуміє, що для цих країн війна в Україні не має такого відчуття терміновості, як для країн, що межують з Україною та мають спільний історичний досвід. “Їхній мізерний внесок нагадує байдужість, яку Польща чи країни Балтії відчували до мук Греції чи Італії, коли йшлося про потоки біженців”, – порівнює науковець. Тому, з його слів, загрозою для Європи є її розрізненість, коли “місцеві потреби завжди мають пріоритет над загальними, коли на карту поставлені стратегічні міркування”. "Майбутнє не лише України, але й членів ЄС і НАТО у небезпеці" Інші експерти також вважають, що проблема із забезпеченням України зброєю є не так в спроможності Європи, як у бажанні конкретних країн. “Європа може задовольнити військові потреби України, але питання полягає в тому, чи вона колись вирішить це зробити”, – каже Кір Джайлз, консультант програми Росії та Євразії при британському Chatham House. “Нинішня політика вдавати, що загрози для Європи немає, – каже експерт, – триває так довго, що майбутнє не лише України, але й членів ЄС і НАТО у небезпеці”. На противагу іншим опитаним експертам, білоруська дослідниця Алена Кудзько, президентка з політики Globsec у Братиславі, вважає, що Європа не може задовольнити військові потреби України в короткостроковій перспективі, “навіть якщо захоче”. “Взаємні звинувачення щодо того, хто винен у тому, що минулого року не вдалося доставити обіцяні обсяги боєприпасів, привернули увагу до політичних і практичних обмежень, з якими стикається ЄС”, – каже Кудзько. Європа, на її думку, повинна розбудувати свою оборонну промисловість, модернізувати процедури закупівель і допомогти Україні розвинути її власний внутрішній потенціал, у тому числі через спільні підприємства із західними партнерами. Важкий політичний вибір Фінська дослідниця Крісті Райк, заступниця директора талліннського Міжнародного центру оборони та безпеки вважає, що Європа, навіть після посилення своєї підтримки, не зможе задовольнити військові потреби України без Сполучених Штатів. Основним джерелом слабкості Європи експертка також вважає відсутність політичної волі та стратегічного бачення: “Європа змогла б – з точки зору промислового потенціалу та економічних ресурсів – зробити набагато більше для України та для власної оборони. Однак для цього потрібен важкий політичний вибір”. Головне – це виробничі потужності, інвестиції та розуміння того, що Україні потрібна зброя зараз, а не через чотири роки, як пропонують деякі виробники чи політики”, – наголосила Ганна Шелест, директорка програм безпеки Ради зовнішньої політики “Українська призма”. Шелест також наголошує на питанні пріоритетів: “зброя надсилатиметься в Україну для перемоги у цій війні чи просто продаватиметься по всьому світу постійним клієнтам”. "Україна все ще існує, тому що Сполучені Штати продемонстрували лідерство" Карстен Зондергаард, колишній посол Данії у Росії, Ірландії, НАТО, Німеччині та Туреччині каже: “Поза всяким сумнівом, Україна все ще існує, тому що Сполучені Штати продемонстрували лідерство. США все ще є “незамінною нацією”, як сказала Мадлен Олбрайт у 1998 році, принаймні для Європи”. Дипломат наголошує, що Росія відверто говорить про війну з НАТО, а її економіка перейшла на воєнні рейки. Тоді як європейці “не говорять такими словами, і їхня економіка не на ґрунті війни”. “Що найгірше повинно статися, перш ніж Європа скоригує свою політику?”, – Зондергаард називає це питання ключовим. Бен Тонра, професор міжнародних відносин в Університетському коледжі Дубліна вважає, що ЄС не виконав обіцянку допомоги з точки зору військових потреб України, а окремі столиці стали “роз’яснювачами Росії” та “зберігають страх перед українською перемогою”. Так, поради щодо уникання провокацій, проти українських ударів по території Росії, проти порушення російських “червоних ліній” експерт називає “зв’язування українцям рук”. Це, каже він, не сприятиме завершенню війни, а навпаки лише обіцяє постійну війну — “на радість Путіну та на користь Росії”.