Чи може Китай стати ефективним посередником між Україною та Росією – думки експертів

"Китай хоче підтримувати координацію та комунікацію з Росією, щоб зробити істотний політичний внесок до політичного врегулювання кризи". Таку заяву озвучив міністр закордонних справ Китаю Цінь Ґан в п'ятницю під час зустрічі з міністром закордонних справ Росії Лавровим в Гоа, Індії. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай заявляє про свою нейтральну позицію. Пекін не засудив російське вторгнення до України, а натомість закликав всі сторони до врегулювання конфлікту. Китай також намагається зайняти роль посередника в конфлікті і на додачу до активного спілкування з Москвою, розпочав контакти з Україною. 26 квітня відбувся телефонний дзвінок між українським президентом Володимиром Зеленським та очільником Китаю Сі Цзіньпінем. У той же день Зеленський призначив Павла Рябікіна послом у Китаї, а китайська сторона заявила про те, що відправить спеціального представника для проведення поглибленого спілкування з усіма сторонами щодо політичного врегулювання кризи в Україні. За оцінкою Курта Волкера, колишнього спеціального посланця США в Україні в адміністрації президента Трампа, а зараз співробітника Центру аналізу європейської політики, війна все більше впливає на світ та Китай і це все більше не подобається Пекіну. За його словами, війна зміцнила Захід, збільшила його військові витрати та рішучість. «Захід створив широкий режим санкцій, під які можуть потрапити китайські компанії, якщо вони їх порушать», – пояснює Волкер. І це, додає експерт, ускладнює фінансування та фінансові операції. Водночас Китай справді хоче мати більше бізнесу з Росією, але зараз на це існують обмеження. «Тобто багато речей незручні для Китаю. І якби війна закінчилася, вони могли б повернутися до нормального життя», – переконаний він. Ще один фактор, який, за словами Волкера, впливає на позицію Китаю, – це ситуація на полі бою. Адже Пекін бачить, що наразі Росія не виграє. «І вони відчувають, що, можливо, можуть зіграти певну роль у пошуку рішення. Як я вже сказав, я не вірю, що вони зможуть це зробити, але думаю, що вони хочуть спробувати», – каже колишній дипломат. Аллен Карлсон, доцент Корнельського університету та дослідник Китаю, також звертає увагу на те, що, Китай завжди був незалежний від Росії. Більш того, він згадує, що ще за часів Холодної війни відносини між Китаєм та СРСР були більше дружбою з розрахунку. Що стосується сучасних відносин Росії та Китаю, то ключовим в них для Пекіна є саме економічна складова. «Китай піклується про себе. Його не турбує Росія. Він не дбає і про Україну також», – пояснює він. Експерт нагадує: торгові відносини між Китаєм і Україною до конфлікту були надзвичайно важливими для обох сторін. «І я думаю, що Китай, ймовірно, більш за все зацікавлений у тому, щоб спробувати знайти спосіб стабілізації відносин з Україною, який уможливив би повернення до попередніх торгових відносин», – каже Карлсон. Волкер також переконаний, що для Китаю існують лише його інтереси. І вони не асоціюються з війною Росії проти України. Пекін не хоче бути в неї втягнутим. Його зацікавленість у тому, щоб продовжувати співпрацювати з ЄС, США та іншими країнами. Він хоче мати хороші відносини з Україною та Європою. А також взяти участь у реконструкції України. "Так, Китай хотів би послабити Захід, замінити Сполучені штати, як головного світового лідера. Пекін хоче мобілізувати глобальний південь і вважатися почесним, а також нейтральним гравцем. Тому він і робить усі ці речі. Але це не означає, що Китай – на стороні Росії. Він – на стороні Китаю. Тому найрозумніше, що потрібно зробити, — це зв’язатися з Китаєм і спробувати долучити його до цього процесу. Бо взаємодія з Україною насправді в інтересах Китаю", – пояснює Волкер. Ян Джонсон, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин, своєю чергою, пов’язує активізацію Китаю з заявою китайського посла у Франції Лу Шайе щодо того, що колишні радянські республіки не мають статусу у міжнародному праві. За словами Джонсона, це викликало шок в Європі, особливо в Центральній та Східній, і змусило очільника Китаю Сі Цзіньпіна вжити певних дій. "Я думаю, що загалом позиція Китаю була дещо безсилою за останній рік. І тому виникла потреба в тому, щоб він зробив щось, щоб виглядати трохи більш нейтральним, хоча вони й не є нейтральними. Але вони повинні принаймні надати цьому такий вигляд", – пояснює він. Китай вперше проголосував за резолюцію ООН, де йдеться про агресію Росії Ще однією важливою подією стало голосування Китаю за резолюцію Генеральної Асамблеї щодо співпраці між ООН та Радою Європи. Це так звана регіональна резолюція, яка зазвичай приймається консенсусом. Проте, цього разу до неї додали положення щодо "викликів, які стоять перед Європою після російської агресії Росії в Україні та Грузії". Росія запросила голосування та спершу намагалася прибрати це положення з тексту резолюції. Китай під час цього голосування традиційно утримався. Правка Росії не пройшла. У підсумку Китай підтримав текст резолюції, де говориться про агресію Росії. Це стало перше голосування Китаю в ООН "за" резолюцію, де згадується агресія Росії. Волкер вважає, що Китай зробив це навмисно. По-перше, це м'який сигнал Путіну "почати припиняти цю війну, адже це не добре для бізнесу". По-друге, це, за словами Волкера, також частина свідомих зусиль Китаю відрізнити своє бажання отримати контроль над Тайванем від бажання Росії знищити Україну. "Більшість країн світу визнає Тайвань частиною єдиного Китаю. Пекін хоче поглинути Тайвань, але зробити це мирно. Він хоче, щоб Тайвань був багатим, а тайванський народ примирився з Пекіном, і все це протилежно тому, що робить Путін", – каже Волкер. Карлсон же не надто оптимістичний щодо цього голосування Китаю, і не вважає це знаком щодо зміни китайського курсу "нейтральності". "Так, це – резолюція Генеральної Асамблеї ООН. Але в той же час, наскільки мені відомо, жоден китайський чиновник не говорив про те, що конфлікт спровокований російським вторгненням на територію України", – додає Карлсон. Він каже, справжнє значення мало би подібне голосування за резолюцію Ради Безпеки. У той же час експерти не виключають, що активізація Китаю може свідчити про спробу включитися у перемовний процес між Україною та Росією. Одна історія успіху у Китаю вже є. У березні за посередництва Китаю Іран та Саудівська Аравія погодилися відновити дипломатичні відносини. Китайське агентство Сінхуа, яке є, по суті, офіційним рупором Пекіна, висвітлюючи дзвінок Цзіньпіна та Зеленського, окремо написало про те, як і США, і ООН, і ЄС схвально привітали цей крок та висловили очікування, "що Китай продовжуватиме відігравати конструктивну роль у просуванні мирного врегулювання кризи в Україні". Джонсон не виключає, що такі дії китайського лідера були направлені і на внутрішню аудиторію, адже Цзіньпіна нещодавно обрали на "безпрецедентний" третій термін. І тому, за оцінкою Джонсона, це також може бути способом виправдати цей третій термін. "Що я – міжнародний державний діяч і, можливо, зможу досягти угоди в цій дуже складній ситуації. Але я не бачу, щоб Китай дійсно чимось ризикував. Я вважаю, що для того, щоб угода спрацювала, миротворець повинен чимось ризикнути, викласти щось сміливе на стіл і змусити інших людей погодитися на це", – попереджає Джонсон. Експерти переконані: китайський лідер чудово знає, що Путін – непередбачуваний У той же час експерти переконані: китайський лідер чудово знає, що Путін – непередбачуваний, а також, що в питаннях України – він ірраціональний, тому не мають великих сподівань на прорив у досягненню миру. Джонсон сумнівається, що Сі Цзіньпін справді може сісти з Путіним і сказати: "Вам потрібно вийти з Донбасу", – передати йому справжнє неприємне повідомлення. "Я не бачу у них таких близьких стосунків. Я думаю, що війна ще в активній фазі. Обидві сторони вірять, що вони можуть перемогти, і поки обидві сторони будуть думати, що вони можуть перемогти, буде важко зупинити бої. Серйозні переговори можуть бути тільки, після українського контрнаступу", – каже він. Наступні кілька місяців покажуть, наскільки серйозними наміри Китаю щодо втручання у ситуацію. За словами Карлсона, якщо після дзвінка почнеться активізація дипломатичних відносин між Україною та Китаєм, наприклад, відбудеться візит очільника українського МЗС Дмитра Кулеби до Китаю, або навпаки його колега Цінь Ґан приїде до Києва, це свідчитиме про серйозність китайських намірів відійти від нейтралітету та включитися у переговорний процес.