Чому Україна не потребує великих запасів продовольства та державних магазинів?
Україна не потребує масштабних державних запасів продуктів харчування, оскільки аграрне виробництво розосереджене по всій країні. Водночас стримувати необґрунтоване зростання цін допомагає конкуренція між сотнями виробників, а також обмеження торговельної націнки на окремі соціально значущі товари.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
Чи потрібні Україні державні запаси продуктів
За словами Висоцького, досвід воєнного часу з урахуванням виробничих можливостей України показав, що потреби у створенні масштабних державних запасів продуктів немає.
Він пояснив, що такі резерви потребують додаткових витрат на зберігання. Крім того, продукцію необхідно постійно оновлювати, якщо запаси тривалий час не використовуються, а попередні партії – реалізовувати.
Міністр нагадав, що раніше в Україні діяла система державного резерву, однак вона не продемонструвала ефективності.
На його думку, створення продовольчих запасів могло б бути виправданим, якби Україна залежала від імпорту однієї з основних категорій продуктів. У такому разі могли б виникнути ризики перебоїв із постачанням або фізичної нестачі певної продукції.
Водночас Україна має сільськогосподарське виробництво практично в кожному регіоні.
''За таких умов масштабне накопичення продовольства в одному місці, навпаки, створює додаткові ризики'', – зазначив Висоцький.
За його словами, розосереджене по країні виробництво продуктів харчування дає підстави не говорити про загрозу голоду для українців.
Чому держава не створює власні магазини
Міністр також пояснив, чому держава не потребує великого оператора на продовольчому ринку, який міг би впливати на ціни за прикладом державної компанії на паливному ринку.
За словами Висоцького, на паливному ринку працює близько десятка великих національних операторів, тоді як виробників продуктів харчування в Україні – сотні.
Така кількість учасників ринку, на його думку, значно ускладнює можливість картельної змови. Якщо один виробник встановить вищу ціну, інші можуть запропонувати нижчу та отримати частину його ринку.
Саме тому за нинішньої структури продовольчого ринку немає потреби ані в додатковому регулюванні, ані у створенні великого державного оператора.
Націнка на соціально значущі товари
Водночас під час воєнного стану в Україні діє обмеження торговельної націнки на окремі соціально значущі товари на рівні 10%. За дотриманням цієї норми має стежити Держпродспоживслужба.
Як пояснив Висоцький, обмеження поширюється на вичерпний і невеликий перелік продуктів. Серед них, зокрема, олія, яйця категорії С1, пшеничне борошно, курятина та батон.
Мета такого механізму – не допустити необґрунтовано високої націнки на соціально значущі товари.
За словами міністра, масштабних зловживань цінами наразі немає, а в 99% випадків торговельні мережі дотримуються встановленої норми.
''Тому цей інструмент радше є сигналом для ринку. Такий суспільний договір працює: держава визначила рамку, і учасники ринку її дотримуються'', – підсумував Висоцький.
Нагадаємо, РБК-Україна повідомляло, що в Україні немає дефіциту харчових продуктів – виробництва достатньо, щоб забезпечити потреби споживачів.
Основним викликом для продовольчого ринку зараз є логістика. Традиційна модель, за якою продукція рухалася за схемою "виробник – великий склад – точка реалізації", у багатьох випадках була порушена або стала недоступною.
