Двоє людей можуть мати однаковий діагноз депресії, але їхній мозок при цьому працюватиме зовсім по-різному. Фінські дослідники виявили щонайменше п’ять характерних моделей мозкової активності, пов’язаних із різними симптомами.
Депресія далеко не завжди виглядає однаково. В одних людей на першому плані тривога та нав’язливі думки, в інших — травматичний досвід, проблеми із вживанням речовин або сильне погіршення загального самопочуття.
Попри це, всі вони можуть отримати один і той самий діагноз — великий депресивний розлад. Дослідники з Університету Гельсінкі вирішили перевірити, чи приховуються за цією спільною назвою різні біологічні особливості.
П’ять груп — і зовсім різні симптоми
У дослідженні взяли участь 263 людини з депресією та 75 здорових учасників. Вчені використали магнітоенцефалографію — MEG, метод, який реєструє надзвичайно слабкі магнітні поля, що виникають під час електричної активності мозку.
Головну увагу приділили так званій функціональній зв’язаності — тому, наскільки узгоджено активність різних ділянок мозку змінюється з часом. Аналіз дозволив розділити людей із депресією на п’ять груп.
В одній із них зв’язки між ділянками мозку були сильнішими за звичайні. Для цих людей частіше спостерігалися вираженіша депресія, тривога, нав’язливе обдумування проблем і труднощі у повсякденному житті.
Інша група мала загалом слабшу зв’язаність, а симптоми в ній були легшими. Ще один тип характеризувався широко поширеним зниженням зв’язаності та більш вираженими симптомами ПТСР.
У четвертій групі поєднувалися сильні та слабкі зв’язки. У цих людей були помітніші тяжкість депресії, проблеми з вживанням речовин і низьке самопочуття.
А в учасників із найсильнішою зв’язаністю особливо вираженими були проблеми, пов’язані зі вживанням речовин, тоді як травматичні симптоми були менш помітними.
Чому це може пояснити старі суперечки
Найцікавіше, що результати можуть допомогти пояснити, чому різні дослідження мозку людей із депресією іноді давали суперечливі результати.
Якщо одна частина пацієнтів має надмірно сильні зв’язки, а інша — навпаки, слабкі, об’єднання всіх під одним діагнозом може просто «усереднити» ці відмінності. У результаті справжні закономірності губляться. MEG дозволила побачити ці процеси з дуже високою часовою точністю — буквально на рівні мілісекунд.
Але до персонального лікування ще далеко
Це дослідження не означає, що тепер лікар може зробити сканування мозку й одразу визначити, які саме ліки потрібні людині.
Мозкові вимірювання поки не використовують для вибору конкретного лікування депресії. Діагностика та терапія й надалі ґрунтуються насамперед на клінічній оцінці пацієнта. Однак робота фінських учених показує важливу річ: депресія може бути набагато більш біологічно різноманітною, ніж припускає один спільний діагноз.
Якщо майбутні дослідження підтвердять ці закономірності та дозволять надійно пов’язати конкретні мозкові патерни із симптомами, це потенційно відкриє шлях до більш персоналізованого лікування — з меншим упором на метод проб і помилок.
