Деякі люди не можуть навмисно викликати в уяві зображення знайомих облич, місць або предметів. Цей стан називають афантазією. Водночас уві сні вони іноді бачать обличчя та пейзажі, які не здатні уявити свідомо під час неспання. Нове дослідження показало, що зв’язок між уявою та сновидіннями суттєво відрізняється в різних людей.
Роботу опублікували в журналі Scientific Reports. Дослідники вивчали не лише візуальні образи, а й інші відчуття уві сні: звуки, запахи, смаки, дотики, відчуття руху та внутрішнє мовлення — переживання, коли людина ніби чує слова у власній голові.
Ідея дослідження виникла з особистого досвіду двох його авторів — Дерека Арнольда та Лорен Бує, науковців Університету Квінсленда в Австралії, які мають афантазію від народження. Їхні сновидіння відрізняються: Арнольд може уявляти звуки, а Бує — тактильні відчуття, проте жоден із них не здатний довільно створювати уявні зображення. Разом із Мерліном Монцелем з Боннського університету в Німеччині вони вирішили перевірити, наскільки поширені такі відмінності.
Що показало опитування
Команда проаналізувала відповіді 205 людей на онлайн-анкети. За результатами оцінювання зорової уяви 84 учасників віднесли до групи з візуальною афантазією, а 121 — до контрольної групи.
Учасники оцінювали, наскільки добре можуть уявляти різні відчуття, наприклад пригадуючи зустріч із друзями. Також вони повідомляли, як часто відчувають ті самі речі уві сні, та відповідали на запитання про повсякденні звички — зокрема, чи репетирують подумки розмови або уявляють відчуття від певного руху.
Серед людей з афантазією 46% повідомили, що завжди мають візуальні переживання уві сні. Близько 8% зазначили, що ніколи не бачать там зорових образів. Водночас у контрольній групі ніхто не повідомив про візуальні сновидіння. Дослідники також не виявили зв’язку між силою зорової уяви людини наяву та частотою візуальних образів у її снах.
Чіткіші, хоча й загалом слабкі або помірні, зв’язки простежувалися для звуків і внутрішнього мовлення. Люди, які частіше чули звуки та розмови уві сні, зазвичай частіше повідомляли про подібні переживання і під час неспання. Зокрема, учасники з афантазією, які часто чули голоси та звуки у снах, також частіше використовували уявні звуки й внутрішнє мовлення в повсякденному житті — наприклад, подумки готувалися до розмов.
Відповіді на три анкети загалом були послідовними: одні учасники регулярно описували схожість між уявою наяву та сновидіннями, тоді як інші повідомляли про значні відмінності.
Чому уві сні з’являються недоступні наяву образи
Механізм цього явища поки що незрозумілий. Одна з гіпотез дослідників пов’язана з тим, як взаємодіють ділянки мозку, залучені до уяви. Можливо, у деяких людей труднощі з координацією цієї активності зберігаються і під час сну, а в інших робота відповідних процесів змінюється.
Порівняння мозкової активності людей із різними типами уяви та сновидінь могло б допомогти перевірити цю версію. Однак у нинішньому дослідженні активність мозку не вимірювали, тому пояснення залишається неперевіреним.
Є й інші обмеження. Результати ґрунтуються на спогадах учасників про власні сни, а люди з афантазією частіше відповідали, що не впевнені, чи мали певні відчуття уві сні. Крім того, до цієї групи потрапили не лише люди з повною відсутністю зорової уяви, а й ті, хто має її на слабкому рівні.
У майбутніх дослідженнях науковці планують використовувати метод, який дасть змогу точніше фіксувати зміст сновидінь: будити учасників одразу після сну й запитувати, що саме їм наснилося.
Отже, афантазія не обов’язково означає відсутність візуальних образів у сновидіннях. Деякі люди можуть бачити уві сні те, чого не здатні довільно уявити наяву, тоді як для інших ці обмеження зберігаються і під час сну.
