У 2024 році марсохід NASA Curiosity випадково розчавив звичайний на вигляд камінь у кратері Гейла. Усередині виявилися блідо-жовті кристали майже чистої елементарної сірки. Знахідка здивувала дослідників, адже раніше на Марсі знаходили сульфатні мінерали, але не природні поклади сірки в такій формі.
Згодом з’ясувалося, що це не поодинокий камінь: навколо були розкидані десятки подібних порід. Тепер два нові дослідження пропонують можливі пояснення того, як утворилися ці незвичайні відкладення та що вони можуть розповісти про давній Марс.
Поклади сірки площею понад 2000 квадратних метрів
Curiosity натрапив на незвичайні камені в каналі Гедіз-Валлі. У червні 2026 року в журналі Science опублікували дослідження під керівництвом планетолога Скотта ВанБоммела з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
Науковці проаналізували зображення місцевості та результати хімічних досліджень, проведених марсоходом. Вони підтвердили, що камені справді містять дуже чисту елементарну сірку. Причому вона розкидана на території площею приблизно 2100 квадратних метрів.
Дослідники звернули увагу й на крихкість порід. На Марсі Curiosity важить значно менше, ніж на Землі, — приблизно як об’єкт масою 341 кг у земних умовах. Проте навіть такого навантаження вистачило, щоб розколоти камінь. Це підказало вченим, що породи могли сформуватися безпосередньо в цьому місці. Якби їх принесло з іншої ділянки, вони могли б зруйнуватися під час переміщення.
Як могла утворитися чиста сірка
Одна з гіпотез пов’язує знахідку з давньою вулканічною активністю. Вулканічні гази могли містити сполуки сірки, які згодом охолоджувалися та накопичувалися під поверхнею Марса. Деякі з них могли опинитися всередині клатратів — своєрідних кристалічних структур льоду, що утримують гази.
З часом ерозія сформувала канал Гедіз-Валлі та поступово зменшила тиск на поховані газові резервуари. Газові сполуки вивільнилися, а хімічні реакції між ними могли призвести до утворення елементарної сірки. Такий процес не потребував високих температур безпосередньо в місці формування покладів. За геологічними даними, відкладення могли виникнути приблизно 3,1–2,8 мільярда років тому.
Друге дослідження запропонувало інший механізм
У липні 2026 року в журналі Geophysical Research Letters з’явилася ще одна робота — цього разу під керівництвом атмосферного науковця Джіавея Вана з Корнелльського університету.
Його команда перевірила, чи може чиста сірка утворюватися у воді за кімнатної температури, без участі живих організмів. Дослідники змішали розчинені сульфіди з хлоратом — сполукою хлору та кисню, яка могла бути присутня на давньому Марсі, — в кислому водному середовищі.
У результаті утворилися крихітні жовті кристали елементарної сірки. Виявилося, що концентрація хлорату суттєво впливає на результат: за нижчих концентрацій переважно формувалася чиста сірка, а за вищих — більше сульфатів.
Кристали в лабораторії були мікроскопічними, а не такими великими, як знайдені Curiosity камені. Однак дослідники припускають, що аналогічні реакції протягом тривалого часу могли б сформувати значніші поклади. Не виключено також, що необхідний сірководень надходив із тих самих підземних газових резервуарів, які розглядає перша команда.
Чи має відкриття стосунок до пошуку життя?
Сірка — один із важливих хімічних елементів для всіх відомих форм життя. Багато організмів використовують її у формі сульфатів для утворення амінокислот, необхідних для побудови білків. Однак сама знахідка чистої сірки не є свідченням існування життя на Марсі. Друге дослідження показало, що для її утворення живі організми взагалі не потрібні: достатньо відповідних хімічних умов.
Водночас відкриття допомагає краще зрозуміти давнє середовище Червоної планети. На Марсі знаходять свідчення існування води, складних хімічних процесів і умов, які могли бути придатними для життя. Це не доводить, що життя там колись існувало, але дає науковцям нові підказки для дослідження минулого планети.
Як зазначив геохімік Джефф Бергер із Космічного центру NASA імені Джонсона, Марс зберігає своєрідний застиглий знімок подій мільярди років тому. На відміну від Землі, де геологічні процеси постійно змінюють давні породи, на Червоній планеті можна досліджувати значно давніші етапи історії планет.
Обидва дослідження опубліковані в журналах Science and Geophysical Research Letters.









