Людський зір здається крихким: мільярди людей у світі живуть із різними формами порушень зору, а десятки мільйонів — із частковою або повною сліпотою. І хоча сучасна медицина навчилася коригувати багато проблем із очима, справжнє відновлення зору після серйозних ушкоджень залишається майже недосяжним.
Причина проста — нервові клітини, особливо в центральній нервовій системі, практично не відновлюються. Саме тому довгий час вважалося, що втрачений зір через пошкодження нервів повернути неможливо. Але нові дослідження поступово руйнують цю впевненість.
Не відновлення, а «перебудова» мозку
Група науковців із Університету Джонса Гопкінса (США) вирішила перевірити, що відбувається у зоровій системі після травми. Експерименти проводили на мишах, щоб простежити зв’язок між клітинами ока та нейронами мозку після пошкодження.
І замість очікуваної «тиші» у пошкодженій системі дослідники побачили інше: хоча нейрони не відновлювалися, ті, що залишалися живими, починали активно перебудовуватися. Їхні відростки розгалужувалися, утворюючи нові зв’язки з іншими клітинами.
Цей процес отримав назву «спраутинг» — тобто «проростання» або розгалуження. Фактично мозок намагався компенсувати втрату, створюючи альтернативні нейронні маршрути.
У результаті кількість зв’язків у зоровій системі наближалася до початкового рівня, що частково відновлювало функцію зору.
Чому це важливо
Результати, опубліковані в журналі JNeurosci, показують важливу деталь: навіть без регенерації нейронів мозок здатен певною мірою «переналаштовуватися» після травми.
Як зазначають автори дослідження, центральна нервова система має дуже обмежену здатність до відновлення, але водночас демонструє дивовижну пластичність. Саме ця пластичність і може стати ключем до майбутніх методів лікування сліпоти та серйозних порушень зору.
Неочікувана різниця між чоловічим і жіночим мозком
Одне з найбільш несподіваних відкриттів стосувалося відмінностей у відновленні між статями. У самців мишей процес «спраутингу» відбувався активніше, а відновлення зорових функцій було кращим. У самок же регенерація була повільнішою і менш повною.
Чому так відбувається — поки що неясно. Але вчені не вважають це дивним фактом. Подібні відмінності вже спостерігалися в медицині людини: наприклад, жінки частіше довше відчувають наслідки черепно-мозкових травм.
Дослідник із Джонса Гопкінса Атанасіос Александріс підкреслює, що розуміння механізму цього «розгалуження» нейронів може допомогти створити нові методи відновлення після травм мозку та зорової системи.
Природа вже має відповіді — їх потрібно знайти
Це дослідження — лише частина великої картини. Вчені дедалі частіше звертаються до природи, щоб знайти підказки для відновлення зору. Раніше було показано, що деякі тварини, як-от яблучні равлики, здатні регенерувати структури ока, а риби на кшталт даніо-реріо демонструють часткове відновлення зорових функцій.
Усе це підказує: біологічна «інструкція» для відновлення зору може існувати, просто вона прихована в еволюції різних видів.
Що далі
Поки що люди не мають способу повністю відновлювати пошкоджені зорові нейрони. Але нові дані показують: навіть у нашому мозку є приховані механізми адаптації, які можна активувати або посилити.
І якщо науковцям вдасться зрозуміти, як саме керувати цим процесом, майбутні терапії можуть не просто сповільнювати втрату зору, а реально повертати його — хоча б частково. Це не миттєвий прорив, але ще один крок до відповіді на одне з найскладніших питань медицини: чи можна змусити людське тіло відновлювати те, що воно колись втратило.
