Морські теплові хвилі можуть виявитися значно небезпечнішими для океанічних екосистем, ніж вважалося раніше. До такого висновку дійшли дослідники з William&Mary, які вперше спробували оцінити не лише сам період теплової хвилі, а й усе накопичене тепло, яке вода утримує до та після неї.
Зазвичай морську теплову хвилю визначають за конкретними датами початку та завершення. Однак у природі вода не охолоджується миттєво. Вона може залишатися аномально теплою ще тижнями або навіть місяцями, і саме цей тривалий вплив відчувають риби, молюски, водорості та інші мешканці узбереж.
Вчені проаналізували понад 2 500 теплових хвиль у 20 американських естуаріях за останні 20 років. Виявилося, що традиційні методи недооцінюють загальне теплове навантаження більш ніж на 150% у середньому.
Автори порівнюють ситуацію із засмагою: ризик опіку залежить не лише від сили сонця, а й від того, скільки часу людина перебуває під ним. Так само й для морських організмів важлива не тільки пікова температура, а й тривалість її дії.
Дослідники виділили два типи подій. Близько двох третин були відносно короткими, коли підвищена температура зберігалася приблизно два місяці навколо теплової хвилі. Інша третина виявилася набагато серйознішою: тепла вода трималася до трьох місяців до і після основної події, а сумарне теплове навантаження було більш ніж утричі вищим.
Такі тривалі періоди потепління можуть посилювати інші екологічні проблеми — нестачу кисню, масове «цвітіння» водоростей та загибель чутливих видів. Науковці вважають, що новий підхід допоможе точніше оцінювати ризики для коралових рифів, морських луків і рибальських ресурсів.
Дослідження опубліковане в журналі Communications Earth & Environment і може змінити те, як науковці та природоохоронні служби оцінюють вплив глобального потепління на океан. За словами авторів, настав час дивитися не лише на саму теплову хвилю, а на всю історію тепла, яку переживає екосистема.
