Міжнародна група дослідників уперше застосувала сучасні методи геномного аналізу до офіційних зразків Туринської плащаниці, зібраних ще у 1978 році. Нове дослідження дозволило відтворити багату біологічну історію цієї відомої реліквії, виявивши сліди людей, рослин, тварин і мікроорганізмів, які контактували з тканиною протягом століть. Результати роботи опубліковані в науковому журналі Scientific Reports.
Найдетальніший генетичний аналіз за всю історію досліджень
Для дослідження вчені використали один із найсучасніших методів секвенування ДНК — без використання ПЛР (PCR-free next-generation metagenomic sequencing). Це дало змогу максимально точно дослідити генетичний матеріал, що зберігся у волокнах лляної тканини.
До міжнародної команди приєдналася професорка судової експертизи Університету Ланкаширу Ноемі Прокопіо. За її словами, Туринська плащаниця стала своєрідним архівом біологічної інформації, який накопичувався протягом багатьох століть.
Під час аналізу дослідники виявили численні варіанти мітохондріальної ДНК людини, а також велику кількість бактерій, грибків і мікроорганізмів, здатних виживати у середовищі з високим вмістом солі.
Тканина зберегла сліди багатьох живих організмів
Окрім людської ДНК, науковці знайшли генетичні сліди різних рослин і тварин.
Серед рослин були виявлені:
- пшениця;
- морква;
- кукурудза;
- банани;
- арахіс.
Також аналіз підтвердив присутність ДНК домашніх тварин, зокрема:
- великої рогатої худоби;
- свиней;
- курей;
- собак;
- котів.
Крім цього, дослідники виявили сліди середземноморського червоного корала, що свідчить про контакти реліквії з різними природними середовищами та регіонами.
Що розповідає ДНК про історію плащаниці
Автори дослідження наголошують: отримані результати не підтверджують і не спростовують автентичність Туринської плащаниці та не дозволяють визначити її точний вік.
Натомість аналіз демонструє, наскільки потужними стали сучасні методи судової генетики. Навіть після сотень років людських дотиків і впливу навколишнього середовища вони здатні відтворити біологічну історію історичного артефакту.
Оскільки тканина перебувала в контакті з величезною кількістю людей, ізолювати можливу «початкову» ДНК, яка могла залишитися на ній у момент створення, практично неможливо. Проте накопичені за століття генетичні сліди дозволяють дослідникам зрозуміти, як саме реліквія зберігалася, переміщувалася та взаємодіяла з навколишнім середовищем.
Подорож крізь століття
Виявлені бактерії, грибки та інші мікроорганізми багато розповідають про умови, в яких перебувала плащаниця. Разом зі слідами рослин і тварин вони допомагають реконструювати її довгу історію — від місць зберігання до регіонів, через які вона могла подорожувати.
За словами професорки Ноемі Прокопіо, нові технології відкривають можливість отримувати інформацію, яка ще кілька років тому була недоступною.
Дослідниця зазначає, що Туринська плащаниця продовжує залишатися предметом інтересу істориків, біологів і криміналістів. Хоча аналіз ДНК не дає відповідей на всі питання щодо походження реліквії, він значно розширює уявлення про її біологічне минуле та демонструє потенціал сучасної судової науки у вивченні історичних артефактів.
Таким чином, нове дослідження не розкриває остаточної таємниці Туринської плащаниці, але додає ще один важливий фрагмент до її багатовікової історії, показуючи, що навіть звичайні волокна тканини можуть зберігати унікальну інформацію про людей, природу та події, з якими вони були пов’язані.
