Аральське море, яке ще кілька десятиліть тому було четвертим за площею озером у світі, сьогодні майже повністю зникло. Через масштабне відведення води з річок для зрошення сільськогосподарських угідь близько 90% його площі перетворилося на солончакову пустелю. Однак нове дослідження показало, що відновлення водойми може не лише покращити екологічну ситуацію в регіоні, а й суттєво допомогти у боротьбі зі зміною клімату.
Міжнародна група науковців під керівництвом фахівців Центру передових досліджень Бланеса (CEAB-CSIC) дійшла висновку, що повторне затоплення висохлого дна Аральського моря може запобігти викиду приблизно 605 мегатонн вуглекислого газу. Результати роботи опубліковані в журналі Science.
Прихована кліматична проблема
Озера та внутрішні моря відіграють важливу роль у глобальному вуглецевому циклі. Протягом тисячоліть на їхньому дні накопичуються органічні рештки рослин і водоростей, які фактично «консервують» вуглець, вилучений з атмосфери.
Коли водойма висихає, ситуація кардинально змінюється. Осадові породи опиняються на відкритому повітрі, органічна речовина починає активно розкладатися, а накопичений вуглець повертається до атмосфери у вигляді вуглекислого газу.
Саме це сталося з Аральським морем. За підрахунками дослідників, із 1960 року оголене дно вже вивільнило 748 мегатонн CO₂, що зробило екологічну катастрофу ще й значним джерелом парникових газів.
Відновлення моря може змінити ситуацію
Попри десятиліття висихання, під колишнім дном Аральського моря все ще залишається величезний запас органічного вуглецю. Якщо повернути воду хоча б на частину цієї території, процес розкладання органіки значно сповільниться, а вуглець знову залишатиметься зв’язаним у донних відкладах.
За оцінками авторів дослідження, це дозволить уникнути викиду ще 605 мегатонн CO₂ — приблизно стільки ж, скільки Іспанія викидає в атмосферу за майже три роки.
Під дном моря прихований «вуглецевий скарб»
Керівник дослідження Рафаель Марсе зазначає, що під висохлим Аральським морем фактично прихований величезний запас вуглецю. Якщо осади й надалі залишатимуться відкритими, вони продовжать виділяти парникові гази. Натомість повторне затоплення дозволить перетворити їх із джерела викидів на природне сховище вуглецю.
Дослідники також підрахували можливий економічний ефект. Збережений у донних відкладах вуглець може бути використаний у системі добровільної торгівлі вуглецевими кредитами. Його потенційна ринкова вартість оцінюється від 3,6 до 18 мільярдів доларів США.
Наслідки виходять далеко за межі екології
Науковці наголошують, що висихання озер — це не лише проблема водних ресурсів, природи чи місцевої економіки. Такі процеси суттєво впливають на глобальний кліматичний баланс, хоча цей фактор донедавна майже не враховувався у міжнародних оцінках викидів.
Один із співавторів роботи Георгій Кіріллін із Лейбніцького інституту екології прісних вод зазначає, що досвід відновлення Північного Аральського моря вже продемонстрував позитивний результат. Через два десятиліття після реалізації проєкту водойма значною мірою повернулася до стану, близького до природного: покращилася якість води, нормалізувався кисневий режим, а екосистема почала відновлюватися.
На думку вчених, це свідчить про те, що й інші висохлі частини Аральського моря мають високий потенціал для відновлення. Якщо такі проєкти будуть реалізовані, вони принесуть не лише екологічну та соціальну користь, а й стануть важливим інструментом скорочення глобальних викидів парникових газів.
