Мох зазвичай сприймають як щось просте: зелену подушку на камені, стовбурі дерева чи вологому ґрунті. Але нове дослідження показує, що ці давні рослини можуть приховувати набагато складніше внутрішнє життя, ніж вважалося раніше.
Комп’ютерний науковець Ендрю Адаматцкі з Університету Західної Англії у Брістолі повідомив, що один із поширених видів моху здатний передавати електричні сигнали через свої густі зелені мати. Результати опубліковані в журналі Royal Society Open Science.
Від слизовиків до моху
Адаматцкі давно досліджує незвичні форми біологічної обробки інформації. Раніше він вивчав слизовики, які можуть будувати ефективні транспортні мережі, а також електричні сигнали грибів, припускаючи, що між різними живими організмами можуть існувати спільні принципи комунікації.
Тепер увага вченого переключилася на мох — одну з найдавніших ліній наземних рослин. Їхні предки з’явилися приблизно 470 мільйонів років тому, ще в ордовицькому періоді.
Мохи відіграють ключову роль у природі: вони першими заселяють голі поверхні, накопичують органічні речовини та створюють умови для появи інших рослин. Проте їх рідко вважають складними організмами.
Експеримент у темряві
Для дослідження вчений обрав вид Brachythecium rutabulum — один із найпоширеніших мохів у Великій Британії.
Зразки моху помістили в прозорий контейнер із вологим середовищем і майже повною темрявою. У зелений килимок вставили вісім пар електродів, розташованих на відстані 1–2 сантиметри один від одного.
Протягом 178 годин (понад тиждень) система безперервно записувала електричну активність. Загалом було зібрано близько п’яти мільйонів вимірювань.
Три типи електричних імпульсів
Аналіз даних показав, що мох генерує не хаотичний шум, а структуровані електричні сигнали.
Дослідники виділили три режими активності:
- швидкі імпульси,
- проміжні імпульси,
- повільні імпульси.
Крім того, сигнали, схоже, поширювалися через тканини моху, а не виникали випадково в окремих точках.
Це не «рослинний мозок»
Важливо не перебільшувати результати. Електричні сигнали моху не нагадують роботу людського мозку: вони значно повільніші й не свідчать про свідомість. Однак відкриття показує, що навіть дуже прості рослини можуть мати систему передачі інформації, яка допомагає координувати реакції на зміни середовища.
Сучасна наука дедалі частіше розглядає рослини як організми, здатні до складного сприйняття та обробки сигналів, хоча ці процеси відбуваються зовсім не так, як у тварин.
Навіщо це може знадобитися?
Якщо результати підтвердяться в більш контрольованих лабораторних умовах, мох може стати основою для біогібридних сенсорів.
Наприклад, живі мохові покриття на будівлях потенційно могли б:
- реагувати на зміну вологості,
- виявляти забруднення,
- контролювати температуру,
- сигналізувати про стресові умови довкілля.
Такі системи поєднували б природні властивості рослин із електронними технологіями.
Просте життя може бути складнішим, ніж здається
Дослідження моху додає ще один аргумент до ідеї, що межа між «простими» та «складними» організмами не така очевидна.
Слизовики, гриби, а тепер і мохи демонструють, що електрична комунікація може бути значно поширенішою в живій природі, ніж ми уявляли. Можливо, зелені килимки під нашими ногами не просто мовчки ростуть, а постійно обмінюються повільними електричними повідомленнями — своєрідною мовою, яку наука лише починає вчитися розуміти.
