Як виглядала Європа 100 тисяч або навіть мільйон років тому? Звична картина безкраїх густих лісів із щільними кронами, крізь які майже не пробивалося сонячне світло, може бути далекою від реальності. Нове дослідження свідчить, що протягом більшої частини своєї давньої історії континент був мозаїкою рідколісь, відкритих галявин, луків і квітучих просторів.
Такі ландшафти підтримували різноманіття птахів, метеликів та інших тварин. Важливу роль у їхньому збереженні відігравали великі травоїдні — слони, носороги, зубри та інші велетенські мешканці давньої Європи. Вони поїдали рослинність, розчищали простір і не дозволяли деревам та чагарникам повністю захопити відкриті ділянки.
Дослідники під керівництвом науковців Орхуського університету дійшли висновку, що подібне поєднання середовищ існувало в Європі понад 20 мільйонів років. Результати роботи опублікували в журналі Biological Conservation. Вони ставлять під сумнів уявлення про суцільні густі ліси як природний стан континенту до масштабного втручання людини.
Європа була мозаїкою лісів і відкритих просторів
Упродовж десятиліть природоохоронні підходи значною мірою спиралися на так звану парадигму суцільного лісу. Згідно з нею, до появи землеробства та поселень більша частина Європи була вкрита густими лісами з майже безперервним деревним наметом. Відповідно, відновлення природи часто передбачало повернення дерев на відкриті території або висаджування лісів там, де їх більше немає.
Однак нове дослідження пропонує складнішу картину. Давні європейські екосистеми складалися з різних поєднань дерев, чагарників, трав’янистих ділянок і відкритих просторів. Співвідношення цих елементів змінювалося з часом, але ландшафти не були суцільно вкриті густими лісами.
«Дослідження показує, що сучасні практики лісовідновлення обирають неправильний напрям», — зазначає старший автор роботи, професор Єнс-Крістіан Свеннінг із Орхуського університету.
На його думку, надмірний акцент на густих лісах може шкодити біорізноманіттю та не відповідати типам екосистем, у яких еволюціонували європейські види.
23 мільйони років свідчень про давню природу
Щоб відтворити історію європейських ландшафтів, команда проаналізувала дані, що охоплюють період від міоцену, який розпочався приблизно 23 мільйони років тому, до доіндустріальної епохи.
Науковці використали одразу кілька незалежних джерел інформації. Серед них — викопний пилок і рештки рослин, деревне вугілля від давніх пожеж, хімічні сліди в зубах і кістках травоїдних тварин, скам’янілі комахи та ссавці, а також давня ДНК із природних відкладів. Кожен із цих методів дає змогу побачити лише окремі аспекти минулого. Проте їх поєднання допомогло дослідникам оцінити не тільки склад рослинності, а й те, як тварини впливали на навколишнє середовище.
За словами першого автора дослідження, аспіранта Орхуського університету Шимона Чижевського, сукупність даних дала змогу з більшою впевненістю простежити довготривалі зміни рослинного покриву та роль великих травоїдних.
Як велетенські травоїдні підтримували різноманіття
Серед мешканців давньої Європи були слони, носороги, тури та бізони. Поїдаючи траву, листя й пагони, а також порушуючи ґрунтовий покрив під час пересування, вони допомагали зберігати відкриті ділянки. Завдяки цьому отримували простір для розвитку дикі квіти, трави та інші рослини, яким було б складніше виживати під щільними кронами дерев.
Дослідники припускають, що до таких середовищ пристосувалися навіть види, які сьогодні часто пов’язують із сільськогосподарськими угіддями. Наприклад, жайворонки, галки та європейські хом’яки могли походити з відкритих лісових ландшафтів, що існували задовго до появи сучасного землеробства. Дикі маки також росли на ділянках, де великі тварини порушували рослинний покрив.
Ситуація змінилася після зникнення багатьох великих диких травоїдних і скорочення традиційного екстенсивного випасу. За словами Чижевського, особливо помітні зміни відбулися протягом останнього століття, коли такий випас зник із великих територій.
Чому висаджування густих лісів може бути не найкращим рішенням
Результати роботи мають значення для сучасних програм відновлення природи. Європейські країни висаджують дерева, щоб поглинати вуглекислий газ, протидіяти зміні клімату та підтримувати біорізноманіття. Проте автори наголошують: створення великих однорідних масивів густого лісу не обов’язково відновлює природні екосистеми континенту.
Якщо відкриті луки й рідколісся перетворювати на суцільні ліси, це може скоротити кількість середовищ існування для видів, які еволюціонували в умовах поєднання деревної та трав’янистої рослинності.
Натомість науковці пропонують приділяти більше уваги мозаїчним ландшафтам: поєднанню лісових ділянок, відкритих просторів і природного випасу. Один із можливих напрямів — повернення великих травоїдних, здатних підтримувати різноманітність рослинного покриву.
Отже, відновлення європейської природи може вимагати не просто збільшення площі лісів, а відтворення складного балансу між деревами, луками та тваринами, який формував екосистеми континенту протягом мільйонів років.
