Дослідники з Бостонського університету заявили, що люди, які доживають до 100 років і більше, можуть мати унікальні біологічні особливості, помітні навіть у складі їхньої крові. Нове дослідження показало: організм довгожителів старіє не зовсім так, як у більшості людей. Вчені виявили у столітніх людей особливі «метаболічні відбитки», які можуть бути пов’язані з повільнішим старінням і нижчим ризиком смерті від вікових хвороб.
Науковці вже давно знають, що довголіття залежить від поєднання генетики та способу життя. Важливу роль відіграють харчування, фізична активність, міцні соціальні зв’язки та рівень стресу. Однак тепер дослідники все активніше шукають приховані біологічні механізми, які допомагають деяким людям залишатися здоровими навіть у дуже поважному віці.
У новій роботі команда з Boston University Chobanian & Avedisian School of Medicine вивчила кров людей, які прожили понад 100 років, і виявила у них незвичний набір метаболітів — невеликих молекул, що беруть участь у процесах обміну речовин. Особливу увагу привернули підвищені рівні деяких жовчних кислот і стабільні показники певних стероїдів. Такі поєднання рідко зустрічаються навіть серед молодших літніх людей і, як припускають вчені, можуть бути пов’язані зі здоровим старінням.
Автор дослідження Стефано Монті пояснив, що ці хімічні «підписи» в крові можуть допомогти зрозуміти, які саме біологічні механізми захищають організм від вікових змін. У перспективі це може відкрити шлях до нових методів підтримки здоров’я у старшому віці.
У дослідженні взяли участь 213 осіб, серед яких були 70 довгожителів, їхні діти та контрольна група людей аналогічного віку. Вчені проаналізували майже 1500 різних молекул у сироватці крові та порівняли результати між групами. Також дослідники зіставили свої висновки з іншими великими роботами у сфері метаболоміки — науки, що вивчає продукти обміну речовин в організмі.
Крім цього, команда створила так званий «метаболічний годинник» — модель, яка дозволяє оцінити біологічний вік людини на основі складу її крові. З’ясувалося, що люди з «молодшим» біологічним профілем мали кращі шанси на довше життя незалежно від фактичного віку.
На думку вчених, у майбутньому такі метаболічні маркери можуть використовуватися для оцінки темпів старіння, прогнозування ризику вікових захворювань або перевірки ефективності нових препаратів і дієт, спрямованих на продовження здорового життя. Особливий інтерес для науки зараз становлять жовчні кислоти, сполуки, пов’язані з NAD-обміном, кишковими бактеріями, окисним стресом та стероїдними гормонами.
Втім, автори наголошують, що дослідження поки не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку. Для остаточних висновків потрібні масштабніші роботи за участю різних груп населення. Але вже зараз результати дають нове розуміння того, чому деякі люди здатні зберігати активність і здоров’я навіть після столітнього рубежу.
