Чумацький Шлях міг «лягти на бік»: нове дослідження змінює уявлення про еволюцію нашої галактики
Протягом десятиліть астрономи вважали Чумацький Шлях відносно стабільною галактикою — величезним диском, що спокійно обертається навколо свого центру. Проте нові комп’ютерні моделювання свідчать, що історія нашої галактики була набагато драматичнішою. Вчені припускають, що за мільярди років Чумацький Шлях міг поступово змінити свою орієнтацію більш ніж на 90 градусів, фактично «перекинувшись на бік».
Космічна історія зіткнень
Дослідження провела міжнародна група астрономів під керівництвом Кіріла Батракова з Даремського університету у Великій Британії. Спочатку науковці намагалися зрозуміти, чому зорі в гало Чумацького Шляху рухаються значно повільніше, ніж передбачають сучасні моделі.
Під час аналізу комп’ютерних симуляцій вони виявили несподіваний зв’язок між швидкістю обертання зоряного гало та можливим нахилом усього галактичного диска.
Не лише диск зі спіральними рукавами
Коли говорять про Чумацький Шлях, більшість людей уявляє саме його характерний диск зі спіральними рукавами, де розташовані Сонце, планети, газові хмари та більшість зірок.
Однак це лише частина значно складнішої структури. Навколо диска простягається майже сферичне зоряне гало, що складається зі стародавніх світил. Усе це, своєю чергою, занурене у величезне гало темної матерії — загадкової субстанції, яка не випромінює світла, але створює потужне гравітаційне поле.
Дані місії Gaia вказали на аномалію
Важливу роль у відкритті відіграли спостереження космічного телескопа Gaia, який уже багато років вимірює положення та рух мільярдів зірок.
Його дані показали дивну особливість: зорі на околицях галактики обертаються навколо центру набагато повільніше, ніж це мало б бути з огляду на загальну масу Чумацького Шляху. Раніше припускали, що причина може полягати в неточній оцінці маси галактики. Але нове дослідження пропонує інше пояснення.
Давнє зіткнення змінило все
Для перевірки гіпотези вчені використали комплекс космологічних симуляцій Auriga, які дозволяють моделювати формування галактик, схожих на Чумацький Шлях. Результати показали, що галактики, які пережили великі зіткнення на ранніх етапах розвитку, часто мають дуже повільне обертання зоряного гало.
Це добре узгоджується з тим, що астрономи вже давно знаходять докази численних зіткнень Чумацького Шляху з меншими галактиками. Про це свідчать зоряні потоки, незвичайний хімічний склад окремих груп зірок та характерне викривлення галактичного диска.
Одним із наймасштабніших таких зіткнень стало поглинання приблизно 10 мільярдів років тому галактики, яку дослідники неофіційно називають Gaia Sausage («Гайя-Ковбаска») через її ймовірну витягнуту форму. Саме ця подія, згідно з моделюванням, могла створити гравітаційний момент, який повільно змінював орієнтацію всього диска всередині гало темної матерії.
Це був не миттєвий переворот
Дослідники наголошують, що не йдеться про різкий космічний катаклізм. Зміна положення відбувалася надзвичайно повільно — протягом мільярдів років. Під “перекиданням” мається на увазі поступовий нахил диска більш ніж на 90 градусів, а не його миттєве перевертання.
Якби люди могли спостерігати цей процес у реальному часі, найпомітнішою зміною стало б нічне небо. Розташування сузір’їв поступово змінювалося б, а знайомі сьогодні зоряні картини зникали, поступаючись новим.
Незалежне дослідження підтверджує висновки
Цікаво, що подібних висновків дійшла й інша група астрономів. У роботі, опублікованій раніше цього року в журналі Astronomy & Astrophysics, китайські науковці виявили, що гало темної матерії Чумацького Шляху орієнтоване майже перпендикулярно до зоряного диска. На їхню думку, найімовірніше пояснення полягає саме в поступовій зміні орієнтації галактичного диска в далекому минулому.
Остаточної відповіді поки немає
Попри переконливі результати комп’ютерного моделювання, самі автори дослідження поки не називають свою гіпотезу доведеною. Наступним кроком стане пошук інших незалежних ознак того, що Чумацький Шлях справді пережив подібний «переворот». Якщо ця теорія підтвердиться, вона допоможе пояснити одразу кілька загадкових особливостей нашої галактики та суттєво змінить сучасне уявлення про її еволюцію.
Нові результати були представлені на Національній астрономічній конференції Королівського астрономічного товариства Великої Британії у 2026 році й уже викликали значний інтерес серед астрофізиків.
