Астрономи виявили незвичайну систему навколо білого карлика — залишку зорі, схожої на наше Сонце. За допомогою Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії (ESO VLT) дослідники знайшли два окремі кільця газоподібних уламків планет із чітким проміжком між ними. Вчені припускають, що цю структуру можуть підтримувати два тіла, які пережили загибель своєї зорі. Одне з них за розмірами може бути порівнянним із Плутоном або навіть Місяцем.
Результати дослідження опублікували в журналі Nature Astronomy. Об’єкт J1328−1450 став першим відомим прикладом настільки складної системи з подвійним диском уламків і потенційно двома вцілілими планетоподібними тілами.
Незвичайне поховання планетної системи
Білі карлики — надзвичайно щільні залишки зір, подібних до Сонця, які вичерпали запаси ядерного палива. Перед перетворенням на білого карлика така зоря значно розширюється, скидає зовнішні шари й може поглинути найближчі планети. Інші кам’янисті тіла здатні пережити цю стадію, але згодом руйнуються, утворюючи диски уламків навколо зоряного залишку.
Подібні диски астрономи спостерігали й раніше. Однак у системі J1328−1450 їх два: концентричні кільця газу розділені чітко помітним проміжком. За словами дослідників, така структура залишається стабільною, що робить її особливо цікавою для вивчення.
Які тіла підтримують структуру кілець
На думку науковців, проміжок між кільцями можуть утримувати два тіла, що рухаються різними орбітами. Менший об’єкт, пов’язаний із внутрішнім кільцем, може бути звичайним астероїдом діаметром лише кілька кілометрів. Більше тіло, яке пов’язують із зовнішнім кільцем, за розмірами може сягати Плутона або навіть земного Місяця.
Втім, безпосередньо ці об’єкти поки не виявили. Їхнє існування залишається гіпотезою, яка могла б пояснити, чому уламки не розподіляються в одному диску, а формують дві окремі стабільні структури.
Для виявлення незвичайної конфігурації дослідники використали інструмент X-Shooter на телескопі ESO VLT, розташованому в пустелі Атакама в Чилі.
Хімічний склад розповідає про зруйновані планети
У газі кілець знайшли кальцій, кисень, магній і залізо — елементи, характерні для кам’янистих планет. Водночас хімічний склад двох структур помітно відрізняється: у внутрішньому кільці багато магнію, тоді як у зовнішньому його значно менше.
Це може свідчити про те, що матеріал походить із двох різних планет із неоднаковим складом. Інше можливе пояснення — уламки різних шарів одного тіла. Наприклад, одне кільце могло утворитися з речовини кори, а інше — з матеріалу ядра.
Можливий погляд на далеке майбутнє Сонця
Приблизно через мільярди років Сонце також вичерпає ядерне паливо, розшириться, а згодом перетвориться на білого карлика. Земля може бути знищена під час цієї трансформації, тоді як деякі інші тіла Сонячної системи потенційно переживуть її.
Система J1328−1450 показує, що після загибелі зорі навколишній планетний світ не обов’язково перетворюється на просту хмару уламків. Навіть після масштабних руйнувань окремі тіла можуть зберігатися й впливати на розподіл залишків планет. Саме тому це відкриття дає астрономам рідкісну можливість дослідити, яким може бути віддалене майбутнє планетних систем, зокрема й нашої.











