Чи було людство колись без воєн? Історики пояснили, коли на Землі панував мир.
Війни супроводжують людство протягом тисячоліть, тому може здатися, що вони є невід’ємною частиною нашої історії. Проте історики зазначають: відповідь на питання, чи існували часи без воєн, залежить насамперед від того, що саме вважати війною.
Якщо говорити про війни як про організовані конфлікти між державами, то такі періоди справді існували. За словами історика зі Стенфордського університету Ієна Морріса, майже 99% історії людства пройшло без держав у сучасному розумінні, а отже, і без класичних міждержавних воєн.
Втім, це не означає, що люди жили мирно. Насильство, сутички та вбивства супроводжували людські спільноти ще з доісторичних часів. Саме тому дослідники наголошують: варто розрізняти окремі акти насильства та організовану війну.
Археологічні знахідки свідчать, що серед ранніх мисливців-збирачів масштабні війни були рідкістю або взагалі були відсутні. Дослідження людських скелетів показують, що до приблизно 8000 року до нашої ери масових поховань із характерними бойовими пораненнями майже не виявляють. Лише після переходу до землеробства, появи постійних поселень і перших держав такі свідчення починають траплятися значно частіше.
Водночас окремі випадки міжплемінного насильства існували ще десятки тисяч років тому. Наприклад, у Кенії археологи знайшли останки людей віком близько 10 тисяч років із ознаками насильницької смерті. Подібні знахідки були зроблені й у Судані, де виявили поховання віком приблизно 13 тисяч років зі слідами смертельних поранень.
Однак більшість істориків не називає ці події війнами. Причина проста: тодішні людські групи були надто малими, не мали урядів чи організованих армій, а кількість учасників конфліктів не відповідала сучасному визначенню війни.
Із появою великих держав ситуація кардинально змінилася. Давні царства, імперії та королівства регулярно вступали у збройні конфлікти. Війна стала звичним способом боротьби за території, ресурси та політичний вплив.
Попри це, історія знає чимало тривалих періодів миру між великими державами. Одним із найдавніших прикладів стали відносини між Стародавнім Єгиптом і Хеттською імперією приблизно між 1400 та 1200 роками до нашої ери. Після виснажливих конфліктів правителі обох держав уклали мирні договори та визнали один одного рівними партнерами.
Ще один відомий приклад — мир між Римською імперією та Персією у IV–V століттях нашої ери. Протягом більш ніж століття дві наддержави майже не воювали, частково через зовнішні загрози та взаємне усвідомлення високої ціни нових конфліктів.
Схожа ситуація склалася в Китаї за часів династії Сун. Імперія підтримувала мир із сусідніми кочовими державами, регулярно виплачуючи їм значні кошти. Хоча це виглядало як поступка, економічно такий підхід виявився набагато вигіднішим за тривалі війни.
Історики також звертають увагу на тривалий мир між Китаєм, Кореєю та Японією у XVII–XIX століттях. Поки європейські держави постійно боролися за території та колонії, країни Східної Азії жили значно спокійніше.
У Північній Америці одним із найяскравіших прикладів стала конфедерація ірокезів, яка понад три століття підтримувала мир між кількома племенами, що раніше постійно ворогували між собою.
Не менш показовою є ситуація в Південній Америці, де після 1935 року не відбулося жодної великої міждержавної війни. Саме цей період історики часто називають «Південноамериканським довгим миром».
Науковці підсумовують: хоча насильство супроводжувало людство майже завжди, війна у сучасному розумінні не є неминучим станом цивілізації. Історія неодноразово демонструвала, що держави можуть десятиліттями або навіть століттями підтримувати мир, якщо знаходять вигідний баланс інтересів, взаємну повагу чи спільні зовнішні виклики. Саме тому війна може бути звичним явищем в історії, але аж ніяк не є її єдино можливим сценарієм.
