Денис Костржевський — Аеропорт «Київ»: доказ того, що концесії працюють
У київській урбаністиці є об’єкти, що відіграють роль барометра міста. Аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського — саме з таких. У своїй статті «Концесійна модель аеропорту “Київ”» Денис Костржевський нагадує очевидну, але часом очевидну істину: тут уже відбулася історія успішного ДПП — із приватним оператором, який модернізував інфраструктуру і повернув летовищу економічний сенс. “…Це не теорія, а практика, вимірювана термінами будівництва, інвестиціями та податками…” – Денис Костржевський.
Чому концесія стала переломним моментом
На початку 2000-х «Жуляни» були синонімом втоми: аварійний старий термінал, застаріла смуга, борги комунального підприємства. Поворот стався, коли прийшов приватний інвестор — ТОВ «Майстер-Авіа» — у рамках концесійної моделі співпраці: борги погашено, за десять місяців збудовано новий термінал А до Євро-2012, а далі — системне оновлення всіх ключових ланок сервісу. Сукупні інвестиції приватного оператора за 13 років перевищили 4 млрд грн; аеропорт вийшов на 2,6 млн пасажирів у 2018–2019 роках, став базою для лоукостів, створив близько 10 тис. робочих місць і сплатив понад 500 млн грн податків. Це сухі цифри, але саме вони пояснюють, чому модель запрацювала.
Результати такої моделі виходять далеко за межі авіації. За умови прозорих правил і справедливого розподілу ризиків приватний капітал довів здатність розвивати інфраструктуру швидше й якісніше, ніж державне управління. Аеропорт у цьому форматі стає не лише повітряними воротами столиці, а й потужним економічним вузлом, що формує навколо себе екосистему готелів, логістичних операторів, офісних центрів та сервісних компаній. Для Києва, де аеропорт розташований за лічені хвилини від урядового кварталу, ефект від такої моделі посилюється самим розташуванням.
Сьогодні ця історія отримує новий сюжет. Війна змінила умови гри, залишивши після себе зруйновану інфраструктуру й поставивши перед містом питання відновлення. Держава змушена концентрувати ресурси на обороні, тож саме приватний капітал може стати тим драйвером, який дозволить швидко повернути аеропорт до життя. І тут мова вже не про амбіції, а про практичну необхідність: новий етап концесії, побудований на прозорому конкурсі, чітких зобов’язаннях та вимірюваних результатах, є єдиним реалістичним шляхом відродження.
Ключ до довіри — процедура. Концесіонера слід обирати на міжнародному конкурсі з прозорими умовами, балансом інтересів міста, держави й оператора. Українська практика портових концесій («Ольвія», Херсон) доводить, що це працює: стабільні інвестиції, зрозумілі платежі, вимірювані результати. За тією ж логікою й авіація отримає не «приватизацію під соусом модернізації», а контракт на виконання конкретної програми з якістю і строками, які можна аудіювати.
Є й інший маркер — інтерес міжнародних операторів. Ще у 2023-му Fraport — компанія, що управляє низкою провідних аеропортів Європи, — заявляла про готовність допомогти Києву у післявоєнній реконструкції. Це сигнал не тільки про гроші, а й про стандарти: безпека польотів, навігація, термінальні потужності, вантажний сегмент, ІТ-інтеграція. «Наступна» концесія має запрошувати не просто інвестора, а інституцію з ноу-хау, здатну перевести аеропорт на європейську траєкторію зростання.
Денис Костржевський – Втрати війни та виклики відбудови
Сьогодні розмова про майбутнє аеропорту «Київ» неможлива без урахування ширшого контексту відбудови країни. Йдеться не лише про повернення до довоєнних показників, а про створення нової моделі розвитку, що відповідатиме сучасним стандартам і очікуванням суспільства. У своїй статті Денис Костржевський наголошує:
«Парадоксально, але саме війна змушує мислити довгим горизонтом. Якщо ми плануємо повернення людей і бізнесу, авіасполучення має відновитися швидко й якісно. Київське летовище вже доводило, що може бути історією успіху під приватним управлінням. Тепер час повторити це на вищому рівні — з інвестиціями, що відновлюють смугу, обладнання і термінали; з договірною архітектурою, яка мінімізує корупційні ризики; з відповідальністю, яку можна перевірити».
Його слова можна сприймати як заклик до стратегічного мислення. Адже йдеться не лише про технічне відновлення, а про формування цілісної концепції розвитку столичного аеропорту. У світі авіація давно перетворилася на драйвер міської економіки: навколо летовищ зростають бізнес-парки, готелі, транспортні вузли. Київ має всі передумови повторити цей досвід.
Ключовим інструментом, на думку Костржевського, і надалі залишатиметься концесійна модель. Вона забезпечує баланс інтересів держави й приватного інвестора, дає швидкість у реалізації проєктів та прозорі механізми контролю. «Аеропорт “Київ” — уже не лабораторія ідей, а доказ того, що концесії працюють», — підкреслює Костржевський
Аеропорт Київ (Жуляни) більше, ніж інфраструктурний проєкт — це частина історії відбудови України та сучасного образу Києва. І тут важливо пам’ятати просту істину: з нами правда. А отже, з нами й перемога.
