Добровольці долучаються до толок і наукової роботи.
Щороку у вересні відзначають Всесвітній день прибирання. Мешканці понад 190 країн беруть участь у акції. Попри війну долучаться до доброї справи і українці. Цьогоріч гаслом заходу є — «Хай небо буде мирним, а Україна чистою!». Особливість у тому, що толоки почалися у серпні і триватимуть ще якийсь час. Зокрема проходили вони у Національному природному парку Голосіївський.
Про те, як волонтери допомагають доглядати за лісом розповів «Вечірньому Києву» провідний спеціаліст з екоосвіти у нацпарку Сергій Хара.
Сергій Хара на стежках нацпарку
— Як волонтери допомагають парку.
— Вересень-жовтень типовий період благоустрою. І не тільки у нашому парку. Так повелося, що саме у цей час маємо чимало помічників. На толоки приходять волонтери: студенти, працівники різних фірм небайдужі кияни, які хочуть допомогти зробити ліс чистішим. У минулі вихідні нам допомагали активісти ініціативи «Let's Do It, Ukraine!», «EcoConnect».
Раніше нам допомагали відновлювати деревостан, зараз зробили паузу для цього. Для того, щоб розгорнути повноцінну роботу нас стримує заборона відвідувати ліси під час воєнного стану.
Толоки тривають у рамках Всесвітнього дня прибирання
— Які ще обмеження діють?
— Обмеження на проведення масових заходів. Якщо плануємо провести щось, куди запрошуємо понад 15 людей, то маємо погодити це з військовою адміністрацією. Також, якщо ми зараз проводимо толоку, то обираємо таке місце, звідки легко добратися до укриття.
Наш парк займає майже 11 тис. гектарів і складається з декількох частин. Власне з Голосіївського лісу, парку ім. М. Рильського, південна — біля Кончі-Заспи і північна — Святошинсько-Біличанський масив. Так от, як всім відомо, у Святошинському лісі велися бойові дії, тож там ніяких заходів ми не проводимо і нагадуємо, що особливо туди ходити заборонено з міркувань безпеки.
З ярів Голосіївського НПП витягли 4 холодильника
— А де уже відбувалися толоки?
— Біля Китаївських ставків. Там в основному прибирали сміття, що залишили після себе відпочивальники. Також прибирали за гуртожитками НУБІПУ, там теж зібрали мішки мотлоху та ще й 4 каркаси холодильників. По всьому Голосієві дуже часто і багато натрапляємо на шини. Особливо у частині лісу, що ближча до вулиці Заболотного. Ці сміття нам допомагають прибирати працівники Служби державної охорони природно-заповідного фонду України — це не їхній обов’язок, тому велика вдячність за таку роботу. Саме вони під час патрулювання знаходять стихійні звалища і допомагають їх ліквідувати.
Найближчої суботи у нас запланована толока, що приурочена до Всесвітнього дня прибирання, але я б сказав, що це все ж таки у нас «двомісячники з благоустрою». А крім цієї буде ще три, але якщо погода сприятиме нам, то і на цьому не обмежимося.
У парку є такі місця, які без волонтерів прибрати дуже важко — це наші яри, куди не може під’їхати техніка, щоб вивезти мотлох.
Якщо в інших національних парках головні проблеми — це незаконні вирубки дерев, або браконьєрство, то у нас на першому плані — сміття та бажання забудувати територію. Бо ми єдиний нацпарк, що розташований в межах мегаполіса. Це рідкісне явище для світу і ми повинні зробити все, щоб зберегти наші, без перебільшення, зелені легені міста.
Сергій Хара під час одного із заходів у нацпарку
— Крім прибирання, до яких заходів залучаєте активістів?
— У нас є співпраця з ЗВО, де готують фахівців екологів, біологів та природоохоронців — КНУ імені Шевченка та НУБІПом. Декілька студентів на базі парку пишуть свої бакалаврські та магістерські, аспірантські роботи. Крім того, проходять у нас наукові та виробничі практики. До речі, один зі студентів, обравши собі за курсову роботу дослідження турунів (комахи такі), то виявив і описав понад 100 видів турунів у тому числі і тих, які раніше не були відомі. У наукових колах це мало певний розголос. Науковці парку не можуть охопити все, а таке залучення волонтерів допомагає висвітлити різні цікаві нюанси з життя нашого парку.
На заході це досить популярний напрямок — Citizen science, залучення громадськості до науки. Так є досить відомий додаток iNaturalist. Коли ви знаходите якийсь цікавий об’єкт живої природи, то фотографуєте і додаєте в базу даних, яка підв’язується до міжнародної бази, що є офіційним науковим джерелом на яке можна посилатися у наукових роботах.
Ми на базі iNaturalist створили проєкт «Біорізноманіття НПП Голосіївський» і люди, що доєднаються до нього, відображають у проєкті живі обʼєкти на нашій території, які спостерігають.
Таким чином, ми бачимо, що у такій-то місцевості рік чи два тому жили, наприклад, якісь види червонокнижних птахів. Це допомагатиме вести статистику.
До слова, наші співробітники кожен раз, коли виходять «у поля», то фотографують і завантажують світлини рослин, комах, птахів.
У парку приділяють багато уваги просвітницькій роботі
— Торік працівники зеленбуду розвішали хатинки для кажанів. Це стимулює збільшенню популяції?
— Ми це ще не досліджували детально. Але кажани у нас є, у нас описано 8 видів. Усі рукокрилі — занесені у Червону книгу України, тож такі ініціативи важливі. Так ми розвішували хатки минулого року і у нас є ще декілька десятків кажанятників, які ми будемо розвішувати зі студентами у рамках наукової практики. До речі, хатинки нам передали від компанії НЕК Укренерго в рамках їхнього проєкту щодо відновлення природи. Плюс ще нам передали хатинки Центр реабілітації рукокрилих із Харкова.
Голосіївський ліс загалом дуже гарне місце для проживання кажанів, бо у нас дуже багато старовікових дерев. І, одна із найстаріших грабових дібров Європи. Ліс — це наш спадок і ми як спільнота маємо дбати про нього.
Читайте також: У найстарішому лісництві Києва облаштували Музей лісу
