Івана Драча вважають одним з найяскравіших поетів-шістдесятників, а його новаторські твори стали тим свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не лише до української літератури, але й взагалі до всього українського.
За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації нову назву одержала вулиця Некрасівська у Шевченківському районі столиці.
Вона з’явилася на мапі міста у 1910-1912 роках, і на прохання власників приватних садиб одержала назву на честь поета Миколи Некрасова. У довідковій літературі іноді згадується альтернативна назва топоніма, як Львівський провулок, оскільки він починався від Львівської площі.
Цікавим фактом з історії вулиці є те, що одночасно вживалися дві форми назви вулиці Некрасівська та Некрасовська, поки у 2015 році за нормами правопису не закріпили перший варіант.
Вулиця Івана Драча мала назву Некрасівська. Фото з відкритих джерел
З метою деколонізації столичної топоніміки шляхом рейтингового електронного голосування в додатку «Київ Цифровий» було обрано нову назву цієї вулиці. Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 9 619 голосів, набрала пропозиція — на честь українського поета, перекладача, кіносценариста, драматурга, державного і громадського діяча, борця за незалежність України у XX сторіччі Івана Драча (1936-2018) Івана Драча.
Іван Драч у молоді роки. Фото з відкритих джерел
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в у Теліжинці Тетіївського району на Київщині у родині робітника колгоспу. Початкову та середню освіту хлопець здобув у загальній школі у Тетієві. Ще з дитинства Івана проявилися здібності до гуманітарних наук, а його перший вірш був надрукований у місцевій газеті, коли юнакові були лише 14 років.
З 1955 -1958 року служив в армії у Шістнадцятому понтонно-мостовому Верхньодніпровському полку.
Одразу після демобілізації, успішно вступає до Київського гуманітарного університету на факультет філології. Через творчі та політичні погляди був виключений з навчального закладу, проте у вересні 1961 року зміг поновитися на заочному відділенні.
Іван Драч. Фото: Б/д.ЦДАМЛМ України ф. 628, оп. 1, од. зб. 55, арк. 2.
Іван Драч працевлаштувався у редакцію газети «Літературна Україна», де у 1961 році виходить його відома драма-феєрія «Ніж у сонці», що одразу привернула увагу літературної спільноти та критики.
Письменник Володимир Яворівський згадував, як у студентські роки познайомився з Іваном Драчем:
«Одного разу під час перерви між заняттями в „Літературній Україні“ я прочитав „Ніж у сонці“ Драча. Для мене це стало відкриттям, адже нічого подібного я до цього не чув. У той час Драч був мистецьким знаменом, на нього орієнтувалася молодь, адже разом з частиною інших митців він радикально змінив обличчя і дух української радянської літератури. З’явилася нова українська література європейського зразка».
З дружиною на покладання квітів у музеї Михайла Коцюбинського. Фото з відкритих джерел
Іван Драч та Іван Миколайчук. Фото з відкритих джерел
За рік Іван Драч публікує власну збірку «Соняшник», де яскравою метафорою було задекларовано взаємини поета й поезії: «Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником» («Балада про соняшник»).
У 1963-1964 роках, молодий чоловік навчався на Вищих сценарних курсах у Москві та працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка, а згодом у редакції журналу «Вітчизна».
За 10 років роботи на кіностудії, Іван Драч написав сценарії до фільмів, що ввійшли до скарбниці українського кінематографа: «Криниця для спраглих» (1965), «Камінний хрест» (1968), «Іду до тебе» (1971), «Пропала грамота» (1972).
Цитати поета стали легендарними. Фото з відкритих джерел
Ще з початку 1960-х Іван Драч підтримував зв’язки з дисидентами, а 1964 року був одним з підписантів заяви з вимогою пояснити причини арештів української інтелігенції.
Цікаво, але сам поет не вважав себе дисидентом і не стидався слова «конформіст» — вважав, що йдеться про людину, яка знається на ситуації й робить те, що вважає за потрібне, аби отримати шанс діяти щодня.
Коли йому закидали кон’юнктурність віршів на кшталт «Віра — це праця. Все інше — тля. Дихаю Леніним до останнього подиху» (1965) — щиро відповідав: «Це було моє життя, тому я від них не відмовляюся».
21 серпня 1991 року. На мітингу перед Київрадою киянам мовідомили, що путч ГКЧП провалився. На задньому плані — Іван Драч. З архіву «Вечірнього Києва».
У 1986 році на з’їзді письменників Іван Драч першим поставив питання про голодомор 1932—1933 років в Україні. На I з’їзді Народного Руху України за перебудову в 1989 став його головою, а в 1992 році — співголовою разом з В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Тоді ж, у 1990-му, ще за союзу, мав мужність вийти з лав КПРС.
Вершиною творчої спадщини Івана Драча вважається знаменита поема «Чорнобильська мадонна», що залишаться чи не найзначнішим твором на апокаліптичну тему.
Іван Драч одним з перших розповів про трагедії Голодомору та Чорнобиля. фото з відкритих джерел
На думку літературознавців, автор поставив перед собою завдання не так відобразити подієвий бік чорнобильської трагедії, її, сказати б, фабулу, як, обертаючи тему окремими гострими гранями, дати концентроване вираження свого суб’єктивного переживання її, потрясіння свідомості, яке вона викликала, з виходом на вічні моральні та філософські питання, що набувають якості особистої пристрасті.
Іван Драч повсякчас бачив непересічне в буденному й узвичаював непересічне. Деякі з його влучних метафор вражають дотепер: «у соняшника були руки й ноги», «протуберанці сторч головою», «вийшов з радіо чорний лев».
Незвичність форми та складність поетичної мови поета завжди захоплювали шанувальників його таланту та творчості. Деякі ж із його віршів сьогодні видаються щонайменше пророцтвом…
До кінця життя Іван Драч залишався активним учасником культурного та громадського життя. Фото з відкритих джерел
У його творчому доробку 13 збірок поезії, окремі його поезії були покладені на музику різних композиторів. Також Іван Драч відомий своєю перекладацькою діяльністю, у різний час він перекладав вірші Поля Елюара, Федеріко Гарсія Лорки, Назима Хікмета Рана та інших.
Серед нагород поета — Шевченківська премія (1976, за збірку «Корінь і крона»), Державна премія срср (1983, за перекладену збірку «Зелена брама»). Його двічі номінували на Нобелівську премію з літератури (1967, 2018). Іван Драч мав звання Герой України (2006).
У 2016 році «Вечірній Київ» мав змогу поспілкуватися наживо з одним з корифеїв сучасної української літератури. Там він зазначив те, що залишається надзвичайно актуальним і у наш нелегкий час боротьби з російськими загарбниками:
«Все-таки багато що змінилося у державі, люди змінилися, вони дуже вірять у краще… І на цій вірі ми повинні жити, — вважав Іван Драч. — Є побоювання, що наш народ може зневіритися… — Я думаю, що коли ми пережили такі страшні Голодомори, то не зневіримося. Згадайте тільки, що Сталін з нами виробляв, а ми все-таки вижили. Наш народ має жилаву породу. І треба дивуватися з нього. Подивіться на ситуацію з біженцями з Донбасу. Їх прихистили в багатьох містах і селах. Чи впоралась би з такою бідою якась інша країна? Навряд чи. А наш народ дає віру… Треба не тільки картати себе, а й бачити, що ми здатні на дивовижні речі, витримуємо такі жахіття…»
Помер митець на 81-му році життя, 19 червня 2018 роки після важкої хвороби легень.
Смерть Івана Драча стала непоправною втратою для нашої культури, але написані ним слова навіки залишаються у пам’яті багатьох українців.
***
Нагадаємо, що у червні 2022 року в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
З того часу, Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно, повідомляє Роман Лелюк, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА.
До теми: нові адреси Києва: у Деснянському районі з’явилася вулиця письменниці Зінаїди Тулуб
