Олександр Лазаревський вважається одним з найвидатніших українських науковців ХІХ століття: автором 450 фундаментальних наукових праць з історії України, а також редактором декількох видань відомого часопису «Київська давнина».
Нещодавно у Києві перейменували ще 14 міських об’єктів, назви яких пов’язані з росією та її сателітами.
Серед них нову назву одержала також вулиця російського народного героя Кузьми Мініна у Дніпровському районі столиці. Вона виникла у середині XX сторіччя в центрі житлового масиву Соцмісто — першого на лівобережжі Києва.
У липні 2023 року вулиця одержала нову назву на честь українського історика, генеалога, джерелознавця та видавця Олександра Лазаревського (1834-1902).
Олександр Лазаревський у молоді роки. Фото з відкритих джерел
Він народився 20 червня у селі Гирівка (нині — село Шевченкове), Конотопського повіту на Сумщині. За свідченням дослідників його біографії, він походив з козацько-старшинського роду Лазаревських, що мали прізвище Лазоренко. Один з його пращурів, наприкінці XVII століття Степан Лазоренко змінив прізвище на Лазаревський.
Згодом його онук Матвій (батько Олександра) був затверджений у дворянстві, служив у судовій системі та мав цивільний чин 9-го класу титулярного радника. Був одружений з правнучкою сотника Леонтія Лащинського — Опанасією — майбутньою матір’ю Олександра Лазаревського.
Олександр Лазаревський. Фото: Вікіпедія
Майбутній історик здобув першу освіту у повітовому училищі в Конотопі та в другій Санкт-Петербурзькій чоловічій гімназії. Далі продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету.
Ще у роки навчання почав публікувати свої перші праці у наукових часописах, а у 1858 році підготував комплексне видання «Указатель источников для изучения Малороссийского края». Видання складалося з 550 публікацій, що стосувалися українознавчої проблематики та побачили світ за два з половиною століття — від початку XVII століття.
У роки навчання молодий чоловік знайомиться з Тарасом Шевченком, який на той час повернувся із заслання до Санкт-Петербурга. Протягом певного часу Кобзар мешкав на квартирі старшого брата Олександра — Михайла Лазаревського. Періодично там відбувалися обіди з бесідами на теми культурного та громадського життя.
«Кобзар» із дарчим написом Т. Шевченка Олександру Лазаревському. Фото: Літературно — меморіальний будинок — музей Тараса Шевченка в Києві
Згодом Олександра Лазаревський згадуватиме ці зустрічі:
»…Частенько Тарас Григорович приходив на обід з аркушиком паперу в руці; це були які-небудь нові його вірші, написані на звороті пробного його ж офорту. От цей аркушик він і віддавав звичайно одному з «хлопців» для переписування, лишаючи їм за працю свій автограф».
Дружба з Кобзарем мала великий вплив на формування демократичних поглядів Олександра. В останні роки життя він доглядав хворого поета, а після його смерті супроводжував труну з його тілом до України.
Також Олександр Лазаревський збирав біографічні матеріали про Тараса Шевченка, опублікувавши їх разом зі спільним спогадами про спілкування з ним та про останні дні його життя.
Олександр Лазаревський з дружиною Ганною та дітьми. Фото з відкритих джерел
У 1865 році Олександр бере шлюб з Катериною Лащинською -далекою родичкою по лінії його матері. У подружжя невдовзі з’явилися двоє дітей: донька Ганна та син Борис. Однак родинне щастя тривало недовго, за 6 років молода дружина тяжко захворіла на сухоти та невдовзі померла.
У червні 1876 року Олександр бере другий шлюб з донькою відставного поручика Ганною Шрамченко, молодшою за нього на 18 років. Шлюб виявився неймовірно щасливим, у подружжя народилося ще двоє дітей: син Гліб та донька Катерина.
Ще одним цікавим фактом з біографії Олександра Лазаревського є те, що за історичним фахом він ніколи не працював, залишаючи передусім державним службовцем. Однак, попри свою зайнятість завжди заходив час для ґрунтовних досліджень, підготовки монографій, статей, документальних збірок.
Музей Олександра Лазаревського в Конопопі. Фото зі сторінки закладу
Сьогодні фахівцям вдалося зібрати та дослідити понад 500 його опублікованих праць. Відомий вчений започаткував в Україні нові напрями історичних досліджень — історичну бібліографію, історіографію, дипломатику та сфрагістику.
Майже до кінця життя Олександр Лазаревський служив у цивільних губернських установах і судах Чернігівщини, Полтавщини, Київщини. Дослужився до чину дійсного статського радника, що відповідало армійському чину генерал-майора.
Водночас він був одним із найактивніших членів Історичного товариства Нестора-літописця й одним зі співзасновників і найплідніших авторів часопису «Київська давнина» — провідного наукового видання, навколо якого гуртувалася українська інтелігенція.
Помер Олександр Лазаревський 13 квітня 1902 року у Києві. Похований у рідному селі Гирівці, де розташовувався родинний маєток, будівлі якого Лазаревські віддали під безплатну школу для дітей селян.
Величезний архів історика, де містяться багато унікальних документів козацьких часів, зберігається в Інституті рукопису НБУВ імені Володимира Вернадського.
У грудні 2019 року на вулиці на вулиці Володимирській, 15 з’явилася меморіальна дошка, присвячена Олександру Лазаревському.
***
Нагадаємо, що за останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: нові адреси Києва: вулиця в Голосіївському районі одержала назву на честь Катерини Грушевської.
