Стрічка «Танець з вогнем» розповідає про артиста балету оперети та воїна Вадима Хлуп’янця, який загинув 15 листопада 2022 від кулі ворожого снайпера.
Нещодавно команда платформи пам’яті Меморіал презентувала ще один документальний фільм, присвячений загиблим у війні людям. Цього разу документальна стрічка «Танець з вогнем» розповідає історію Вадима Хлуп’янця — талановитого артиста балету Національного театру оперети.
За спогадами колег, він був надзвичайно гарним, обдарованим та харизматичним хлопцем.
До війни Вадим працював артистом балету у Національній опереті. Фото: «Меморіал Героїв»
З 2015 року він збирав оплески на аншлагах вистав, а у 2022 році зняв балетні туфлі, взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Вадим Хлуп’янець став добровольцем у батальйоні «Свобода», взявши участь у запеклих боях за Лисичанськ, Сєвєродонецьк і Бахмут.
«Визволення сходу України мало для нього надзвичайно важливе значення, бо сам артист родом з Донецька…Після нападу Росії жодного разу не був у рідному місті, але завжди мріяв звільнити Донецьк від окупантів і всіх запевняв, що одного дня це станеться…», — згадують загиблого хлопця його друзі та близькі.
Перебуваючи на передовій, артист мріяв повернутися на сцену після перемоги. Фото: «Меморіал Героїв»
За їхніми словами, коли приїжджав на декілька днів на ротацію, ходив у театр на репетиції. Казав, що дуже хоче повернутися на сцену. Але ще не час. Треба забрати своє.
На жаль, життя героя трагічно обірвалося 15 листопада внаслідок поранення. Вадиму Хлуп’янцю було лише 26 років…
На початку червня Вадимові мало б виповнитися 27років. Фото: «Меморіал Героїв»
Прощання з героєм відбулося у стінах рідного театру, в той же день ввечері — йому присвятили прем’єру вистави «Бал», в якій він теж мав грати свою роль.
За спогадами колег та друзів, він був як вогонь, дуже запальним, надзвичайно щирим та справжнім.
Історія Вадима надихнула Діану Жвінкіс на створення стрічки. Фото: Діана Жвінкліс
Історія Вадима Хлуп’янця надихнула авторку стрічки Діану Жвінкліс, щоб розповісти про нього більше.
«Вадиму і тисячам наших захисників ми винні країну. Ми маємо зробити все, щоб збудувати сильну Україну, за яку стільки прекрасних людей віддали своє життя. І ніколи не забувати, якою ціною здобувається наша свобода», — говорить авторка фільму.
Прем’єрний показ відбувся нещодавно у кінотеатрі «Ліра» на Великій Житомирській та присвячений до дня народження артиста.
На показ фільму прийшли родичі, колеги та друзів Вадима. Фото: Діана Жвінкліс
Подивитися «Танець з вогнем» прийшли батьки та брат воїна, його друзі, колеги, директор і головний балетмейстер Національної оперети. А також глядачі, які не знали Вадима, але прийшли вшанувати його пам‘ять.
«Ми не забуваємо нашого сина ні на хвилинку, він постійно в наших думках. А вас попрошу єдине — хоч інколи згадуйте Вадима. Пам‘ять — це все, що в нас залишилося», — каже мама воїна Олена Хлуп‘янець.
Побачити фільм можна також за посиланням
Нагадаємо, що стрічка є однією з серії документальних фільмів платформи пам’яті Меморіал, які покликані зберегти пам’ять про вбитих у війні. Інші стрічки можна переглянути на YouTube-каналі Меморіалу:
- “Жити, коли забрали твій світ»;
- “Остін. Світ догори»;
- “Друг Тигр»;
- “Або ми, або вони»;
- “Все добре, мам»;
- “Жекан. Його місто Маріуполь»;
- “Зі знаком Уробороса»;
- “Життя заради мрії».
Платформа пам’яті Меморіал з березня 2022 року також збирає дані про загиблих, готує тексти для всеукраїнських та іноземних ЗМІ, організовує виставки в Україні та за кордоном.
«Для нас важливо олюднити цифри страшної статистики, зберегти спогади про кожну загиблу людину: ким вона була, про що мріяла та хто залишився жити з болем втрати. Наша команда приділяє велику увагу рідним загиблим, адже поруч з нами тисячі людей, які переживають біль втрати. Лише у взаємопідтримці та розумінні ми, як нація, зможемо одужати після цієї величезної трагедії, яку сьогодні переживаємо», — вважає шеф-редакторка Меморіалу Анастасія Абрамець.
За її словами, у цьому проєкті надзвичайно важливо показати обличчя наших захисників та захисниць, які поклали життя за волю України. Вони не статистика, це люди зі своєю історією, мріями та рідними, які їх назавжди втратили…
До теми: »Треба боятися жалюгідного життя, а не смерті»: історія киянина Дмитра Губарєва, який поліг на Азовсталі.
