Неперевершений майстер українського пейзажу пристрасно любив природу, майстерно передаючи її неповторну красу.
Нещодавно Київрада продовжила перейменування низки міських топонімів, назви яких пов’язані з радянським союзом, російською федерацією та її сателітами. Також, в межах декомунізації свою нову назву одержала вулиця Валерія Чкалова в Дарницькому районі столиці.
Вона виникла у середині XX сторіччя, одразу одержавши назву на честь радянського льотчика-випробувача та героя радянського союзу Валерія Чкалова. Свого часу ця постать була своєрідним ідеологічним маркером радянської та російської пропаганди, окрім того, жодним чином не пов’язана з історією Києва.
Тож, 18 травня на засіданні Київради депутатами Київської міської ради ухвалено рішення про перейменування цієї вулиці на честь видатного українського художника Сергія Світославського (1857—1931), без творчості якого неможливо уявити розвиток пейзажного живопису в Україні другої половини ХІХ — початку XX століття.
Сергій Світославський на пленері. Фото з відкритих джерел
Митець народився 6 жовтня 1857 року у невеличкій садибі батьків на вулиці Кирилівській, 96 (будівля не збереглася). Батько хлопчика був чиновником, тож через батькову службу родина декілька разів змінювала місце проживання. Проте на канікули Світославські приїздили додому, до родинного маєтку на Куренівці, на вулиці Кирилівській, на гірському схилі.
Батьки хотіли, щоб Сергій став військовим, який у юнацькому віці майже рік служив у гренадерському полку. Долю хлопчика випадково вирішив друг родини, який помітив у хлопчика неординарний хист до живопису. Тож, у 18 років майбутній митець вступає на навчання до московського училища живопису, скульптури й архітектури, де одним з його головних викладачів став відомий художник Олексій Саврасов.
Сергій Світославський «Вечір в степу» 1890-ті роки. Фото з відкритих джерел
У роки навчання молодий художник вважався одним з найбільш талановитих учнів закладу, а після завершення навчання його твори у Києві купував прямо з-під пензля знаний меценат та колекціонер Микола Терещенко.
У середині 1880-х митець повертається до рідного Києва, де живе у батьківському будинку на Куренівці.
Усе життя митець прожив у садибі батьків на Куренівці. Фото з відкритих джерел
На думку мистецтвознавців та дослідників спадщини Сергія Світославського, у своїй творчості він переосмислює реалізм школи передвижників, додаючи у свої роботи більше барв, емоцій та глибини, а його пейзажі оспівують та поетизують звичайні та буденні явища, відповідаючи стану природи та стану душі у певний період.
«Для художника важливим було відобразити життя простих людей з околиць Києва, з якими він жив поруч, поважав їх та їхній труд, це життя в його постійному русі, в процесі виконання повсякденних робіт, а величне місто в багатьох його картинах — на третьому плані. Кожна його картина — невеличка розповідь із життя людини, навіть якщо суб’єкт на ній відсутній», — зазначають про творчість митця експерти.
Сергій Світославський «Алея квітучого саду» 1915 рік. Фото з відкритих джерел
На жаль, особисте життя митця склалося не дуже щасливо. Ще у студентські роки він закохався в дочку академіка — живописця Володимира Орловського Олександру, але дівчина обрала іншого художника — Миколу Пимоненка.
Згодом Сергій Світославський одружується з дочкою відомого московського нотного видавця Юргенсона — Олександрою. Шлюб виявився не дуже щасливим, тож за чотири роки подружжя розійшлося, а сам митець до кінця життя залишився самотнім.
У 1900 році одна з картин Світославського отримала бронзову нагороду на Всесвітній виставці в Парижі. Саме на цей час припадає пік розквіту та популярності його творчості.
У 1905 році художник відкриває у власному домі художню майстерню, яку його учні називали «горою Світославського».
Сергій Світославський «Пейзаж з вітряками». Фото з відкритих джерел
Після страйків того ж року, коли з Київського художнього училища виключили понад 40 студентів, Сергій Іванович відкрито висловив з цього приводу своє обурення на сторінках київських газет, запросивши відрахованих на навчання до своєї майстерні.
Серед його учнів варто згадати відомих митців: Олександра Архипенка та Олександра Богомазова, а також Олександру Екстер.
Завдяки колоритній зовнішності та постійній роботі на видноті — Сергій Світославський поступово став досить відомою особистістю в місті. Мешканці Києва часто спостерігали Сергія Івановича за роботою на глухих вуличках Куренівки, Лук’янівки, на Подолі та Оболоні, на Дніпровських кручах.
Сергій Світославський «Розлив Дніпра на Оболоні». Фото з відкритих джерел
Російський письменник українського походження Костянтин Паустовський, який певний час жив у Києві, у своїй автобіографічній повісті «Далекі роки» згадував, як бачив Світославського: «У парку я зустрічав лише старого художника. Він сидів під великим полотняним парасолем та малював етюди. Художник вже здалеку так сердито споглядав на мене, що я жодного разу не наважувався до нього підійти…».
Світославський сприяв розвитку нововідкритого Київського зоопарку, у 1910 році він продав частину свого маєтку і на ці гроші кілька разів їздив до Середньої Азії, звідки привозив не тільки етюди, а й живих тварин, птахів і змій.
«Корови, що йдуть убрід» — таку назву мала остання завершена картина художника. Вже почалася Перша Світова, насувалася революція. А в житті художника трапилася набагато страшніша катастрофа: він почав втрачати зір.
Пейзажі Світославського є унікальним явищем українського мистецтва кінця ХІХ-початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел
За спогадами учнів, у 20-х роках митець практично не міг працювати, жив у страшних злиднях, продаючи городину на ринку, щоб хоч якось вижити.
Казимир Малевич згадував, як його вразило, що знаний митець змушений торгувати хріном на вулиці Воровського та Вознесенському.
Декілька разів митця відвідували крадії, але там їх спіткало розчарування, бо поцупити було просто нічого.
Могила Сергія Світославського на Лук’янівському цвинтарі. Фото: Вікіпедія
Життєвий шлях Сергія Світославського завершився 19 вересня 1931 року. Йому було 74 роки. Похований митець на Лук’янівському цвинтарі у Києві.
Читайте також: Світ і світло Світославського: художник, який жив на Куренівці.
Нагадаємо, що за останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: провулок Миколи Бурачека у Голосіївському районі столиці
