Україна після 24 лютого минулого року активізувала свої контакти з регіонами так званого Глобального півдня. Країни Латинської Америки не стали винятком. Чого вартий лише перший в історії візит до Києва президента Гватемали Алехандро Джамматтеі Файа, який той здійснив минулого року.
У багатьох українців Латинська Америка переважно асоціюється з легендарними футболістами, наркокартелями, диктаторськими режимами, карнавалами, великими лісами та кавою. Втім, країни цього регіону також відіграють роль у світовому порядку денному. Це нові потужні гравці, які мають сильні карти та разом з іншими українськими партнерами формуватимуть світову політику, вважає глава МЗС Дмитро Кулеба.
"Чим більше підтримки ми матимемо з боку Глобального півдня, тим менше у Росії буде важелів тиску, засобів обходу санкцій та можливостей втримати окуповані українські території. Ми звужуємо їм простір для маневру", – пояснював міністр у своїй колонці для РБК-Україна.
Латинська Америка – це унікальний регіон, який поєднує потужний природний та економічний потенціали, а також порівняно високий рівень розвитку та життєвих стандартів. Це також сприятливий бізнес-клімат, найвищий після розвинених країн індекс людського розвитку і рівень промислового виробництва. Крім того, Латинська Америка більш розвинута економічно, наприклад у порівнянні з Африкою, з якою Україна також розвиває відносини.
Війна РФ проти України залишила свій відбиток й на Латинській Америці. Країни-імпортери продовольства (переважно в Центральній Америці) постраждали від зернової кризи через блокування українських портів, тоді як Бразилія та Аргентина, які експортують агропродукцію, – виграли. Але водночас зіткнулися з проблемами з постачанням російських добрив, яке ускладнилось через антиросійські санкції. Все це змушує країни Латинської Америки також реагувати на ситуацію в Україні.
Неповний міцний кулак партнерів
"Міцного кулака партнерів України не було до цієї війни. Я щасливий, що зараз він є, але він неповний. Когось не вистачає на цій руці обʼєднаної підтримки. Я кажу вам про кого – про Африканський континент, Латинську Америку", – говорив у річницю початку великої війни президент Володимир Зеленський.
Якщо поглянути на голосування в Генеральній асамблеї ООН, то можна помітити, що близько 11-14 латиноамериканських країн стабільно підтримують ініціативи України. Серед найбільших українських прихильників – розвинуті Гватемала та Коста-Рика. Більшість країн регіону все ж займають нейтральну позицію щодо війни та України, хоча, звичайно, є й відверто проросійські – Венесуела, Болівія, Куба, відомі бідністю та диктаторськими режимами. Та навіть вони вимагають негайного припинення війни.
"Ми з Гватемали привезли меседж, що ми – за мир, і маємо об’єднати зусилля, щоб закінчити цю війну для того, щоб захистити людські життя", – говорив під час тогорічного візиту до України президент Алехандро Джамматтеі Файа, наголошуючи, що його країна не буде пасивним спостерігачем у конфлікті.
Президент Гватемали минулого року вперше в історії відвідав Україну (фото: Getty Images)
Після цього візиту Гватемала стала першою латиноамериканською країною, яка приєдналася до коаліції зі створення Спецтрибуналу для РФ. Гватемала на найвищому рівні брала участь і в установчому саміті Кримської платформи у серпні 2022 року. А також стала єдиним представником Латинської Америки на Чорноморській безпековій конференції, ініційованій Україною.
Позиції Гватемали посприяли, зокрема, міжлюдські контакти. З чинним гватемальським міністром закордонних справ Маріо Адольфо Букаро Флоресом був налагоджений контакт ще в часи його роботи послом у Мексиці.
"У нас відразу з Гватемалою був хороший діалог. Глава МЗС Гватемали був послом у Мексиці, у нас був дуже хороший контакт. Коли його призначили на початку лютого 2022 року міністром закордонних справ, то свій перший дзвінок він зробив міністру Кулебі. З того часу дуже активний діалог на всіх рівнях", – розповіла РБК-Україна посол у Мексиці, Гватемалі, Коста-Риці та Белізі Оксана Драмарецька.
Гватемала відрізняється від інших країн регіону тим, що не має сентиментів щодо колишнього СРСР, оскільки громадянська війна, яка тривала у цій країні з 1960 по 1996 рік, багато в чому підживлювалася саме Москвою. Союз забезпечував зброєю партизан, що боролися проти урядових військ.
На законодавчому рівні у Гватемалі навіть заборонена комуністична ідеологія. Тобто, як пояснила Драмарецька, політсила, яка сповідує такі цінності, не буде навіть допущена до виборів. Тому, хоч антиамериканські настрої і присутні в країні, сентиментів щодо Росії немає.
Гватемала також має неприємний досвід співпраці з Москвою під час пандемії COVID-19. Росіяни "кинули" гватемальців на 80 мільйонів доларів, коли ті заплатили РФ за вісім мільйонів доз російської вакцини "Спутнік V", але партія так і не була повністю доставлена в країну.
"Є критична маса подібних моментів, які вплинули на позицію чинного керівництва Гватемали у їхніх стосунках з Москвою", – зазначила Драмарецька, додавши, що Гватемала навіть відкликала свого посла з РФ після визнання нею так званих "ДНР" та "ЛНР".
Глава МЗС Гватемали після призначення на посаду першим зателефонував Кулебі (фото: president.gov.ua)
Схожа ситуація і з Коста-Рикою, президент якої деякий час жив у Києві та займався питаннями Східної Європи під час роботи у Світовому банку. Родріго Чавес Роблес, який очолив Коста-Рику минулого травня, вже провів дві телефонні розмови з українським президентом. Остання відбулася в середині цього травня.
Коста-Рика долучилася до створення спеціального трибуналу, засудила російську агресію та брала участь у парламентському саміті Кримської платформи. "Позиція Коста-Рики є державницькою: ми завжди віддані дотриманню положень Статуту ООН і посилюємо заклик до негайного припинення бойових дій. Ця абсурдна війна, яка спричинила хаос і біль в Україні, повинна закінчитися якнайшвидше заради блага і майбутнього людства", – заявляв тоді президент законодавчої асамблеї країни Родріго Аріас Санчес.
Коста-Рика, яка є одною з економічно найрозвиненіших країн Латинської Америки, єдиною в регіоні приєдналася до антиросійських санкцій. Влада країни наказала підприємствам виконувати санкції США щодо російських і білоруських компаній і фізичних осіб. Обмеження, зокрема, торкнулися доступ РФ до портів, ринків та повітряного простору Коста-Рики.
Однак російська присутність в Латинській Америці все ще залишається дуже високою, що відображається і на процесах всередині проукраїнських країн. Наприклад, в Коста-Риці опозиція намагалася через Конституційний суд довести, що політична підтримка України у війни з РФ з боку президента Чавеса була порушенням задекларованого нейтралітету країни.
Російський вплив є саме тим елементом, який заважає Україні завойовувати підтримку країн по світу, зокрема і в Латинській Америці. Допомагають росіянам поширювати свій вплив їхні посольства. Наприклад, складно телефоном вирішувати якісь питання з Панамою, коли там розміщене найбільше російське дипломатичне представництво в регіоні і посол РФ фактично сидить "під боком" місцевої влади, пояснила Драмарецька.
Проте, у випадку з Панамою українській дипломатії все ж вдається завойовувати підтримку, попри значну присутність РФ, про що свідчать голосування країни в ООН. Панама засудила повномасштабне вторгнення РФ в Україну, а також підтримала резолюцію на підтримку української формули миру. А в липні минулого року Україна та Панама домовлялися активізувати діалог, розвивати двосторонні відносини та торгівлю.
Справжнім пристанищем російської агентури в регіоні можна назвати Мексику. Нещодавно аргентинський портал Infobae розповів про те, що мексиканський президент Андрес Мануель Лопес Обрадор вирішив впустити в країну кілька десятків російських дипломатів, яких вигнали з Європи за підозрою у шпигунстві.
"Що стосується Мексики, то її специфіка наразі полягає в тому, що постать президента є дуже сильною. Вона у вертикалі влади вирішальна. Але, на жаль, він сповідує дуже крайню ліву течію та має певні симпатії до Росії. Саме в ідеологічному плані. Тут Росія все ще сприймається як правонаступниця СРСР з усією тією ідеологією", – пояснила виданню Драмарецька.
Лідери Мексики та Бразилії займають схожу позицію щодо війни в Україні (фото: gob.mx)
Офіційно Мексика дотримується нейтралітету у питанні щодо війни в Україні, хоча президент Обрадор засудив вторгнення Росії та навіть виступав з власним "мирним планом", який обіцяв представити в ООН. Його абсурдна ініціатива, яка передбачала посередництво Індії, Ватикану та ООН, а також оголошення п’ятирічного перемир’я між Києвом та Москвою, була зустрінута шквалом критики в Україні. Зрештою Обрадор так і не представ ініціативу в ООН та й взагалі Мексика більше не торкалася цього питання.
Та попри свій заявлений нейтралітет, Мексика все ж послідовно підтримує українські ініціативи в Генасамблеї ООН. Але, як каже посол, хотілося би її більшого залучення, зокрема, до антиросійських санкцій. Однак мексиканська влада вважає, що введення санкцій на двосторонньому рівні буде порушенням нейтралітету, але, як показав кейс Коста-Рики – його можна трактувати по-різному.
На побутовому рівні у Мексиці дуже поширені антиамериканські настрої, що також впливає на позицію щодо війни РФ проти України, пояснює Драмарецька, оскільки Київ підтримують США та країни Заходу. Водночас представники правлячої партії в особистих розмовах висловлюють підтримку Україні, але зазначають, що не можуть робити це публічно через позицію президента, який тривалий час називав Путіна своїм другом.
На позицію мексиканської влади впливає і політична корупція. У 2018 році США заявляли про втручання росіян у президентські вибори, на яких переміг чинний мексиканський лідер. Однак наразі уряд Мексики намагається дистанціюватися від Росії та питання війни напередодні чергових загальних виборів, які відбудуться у 2024 році.
Схожою на мексиканську є і позиція Бразилії. Уряд країни публічно виступає за завершення війни в Україні, але при цьому від бразильської влади звучали і заклики до поступок перед Росією. У квітні цього року президент країни Лула да Сілва натякнув, що Україні варто відмовитися від Криму для завершення війни.
В Україні такі слова бразильського президента були сприйняті дуже критично, але при цьому Лулу да Сілву запросили в Київ, щоб він побачив, що насправді відбувається в країні та як поводиться РФ. Пізніше Лула заявив, що це не йому вирішувати, кому належить Крим та закликав сторони почати переговори, щоб "перестати стріляти".
Однак, як сказав в коментарі РБК-Україна посол України в Бразилії Андрій Мельник, офіційно Бразилія заперечує існування будь-яких власних ініціатив чи бажання бути посередником між Україною та РФ. Також, на думку Мельника, не варто оперувати категоріями "чорне-біле" у питанні позиції Бразилії.
"Дійсно, у українців викликає цілу гору різних емоцій, коли йдеться про певну риторику з боку наших бразильських партнерів, насамперед щодо російської агресії. Водночас протягом останніх місяців вітчизняній дипломатії, у тому числі за допомогою наших європейських союзників, які мають історично дружні взаємини з Бразилією, вдалося домогтися її більш зваженого погляду на проблематику воєнного вторгнення Кремля", – пояснив він.
Важливу роль у цьому відіграв візит головного дипломатичного радника бразильського президента Селсу Аморіма до Києва у травні цього року, який є одним із найближчих соратників президента Лули да Сілви. Тоді українська сторона, зокрема і сам президент, донесли йому всю інформацію про масштаби і наслідки війни.
Україну у травні відвідав спецпредставник президента Бразилії (фото: mfa.gov.ua)
При цьому, як зазначив Мельник, в України немає ілюзій, що вдасться кардинально змінити курс офіційної Бразилії. Але сам посол вірить, що Україні таки вдасться суттєво зблизити наші позиції. Допомогти у цьому могла б зустріч на рівні президентів країн.
Зустріч Зеленського та Лули планувалася на полях саміту G7 місяць тому, але вона не відбулася. Як заявляла українська сторона – через розбіжності в графіках. Лулу вже давно запрошують в Україну, проте, як заявляв бразильський президент, він поки не планує їхати ні в Київ, ні в Москву, оскільки "Зеленський та Путін не хочуть миру".
Латиноамериканський дипломатичний фронт
Після здобуття незалежності Україна, як і у випадку з Африкою, мало приділяла уваги Латинській Америці, тоді як РФ поступово та прагматично поширювала свій вплив. Втім, Україна не може ігнорувати латиноамериканський континент, наголосив в розмові з РБК-Україна спецпредставник МЗС України з Латинської Америки Руслан Спірін. Крім того, що це потужний економічний, політичний та культурний кластер, це ще й понад 50 голосів в ООН. А підтримка українських резолюцій в ООН є фундаментальним для захисту та розвитку нашої позиції в світовій спільноті, зазначив Спірін.
Крім дипломатичної підтримки, Україні від Латинської Америки (як і від інших країн) потрібна і практична допомога – військова чи гуманітарна. Якщо гуманітарну допомогу готові надавати майже всі, наприклад, Аргентина відправила Україні вже понад 10 гуманітарних пакетів, то з наданням зброї є певні труднощі.
Західні союзники України, зокрема США та Німеччина, пропонували країнам Латинської Америки допомогти Україні зброєю. Наприклад, Бразилія має запаси таких потрібних для захисту українського неба снарядів до зеніток Gepard.
Поділитися з Україною зброєю відмовилася й Аргентина, а Чилі, маючи на озброєнні німецькі танки Leopard, погодилася допомогти лише з розмінуванням. Мексика ж взагалі відмовляється надавати Україні будь-яку допомогу, адже дотримується нейтралітету.
Відмова латиноамериканських країн надавати Україні військову допомогу не завжди пов’язана з нейтралітетом чи відсутністю зброї, як, наприклад, в Коста-Риці, яка не має власної армії взагалі. Проблема, за словами Спіріна, полягає у своєрідному світогляді латиноамериканських країн. Вони по-іншому дивляться на світ та не хочуть втручатися у російсько-українську війну будь-яким чином.
Захід допомагає Україна завоювати підтримку Латинської Америки (фото: Getty Images)
Проте не варто забувати і про російське лобі в цьому регіоні. Росія має кількісну перевагу не лише на полі бою, але й на дипломатичному фронті. Оскільки росіяни ще з часів СРСР працювали над поширенням свого впливу в Латинській Америці, їм вдалося побудувати тут величезну дипломатичну мережу з посольств, торгових представництв, консульств та генконсульств. РФ має посольства у понад 20 латиноамериканських країнах, тоді як Україна – лише у п’яти.
Крім того, росіяни поширюють свій вплив через студентів, які при поверненні додому стають агентами впливу, корумпованих політиків, журналістів, блогерів, власні іспаномовні телеканали та ЗМІ та навіть закордонні церкви РПЦ.
"Все це може конкурувати з тим, що може собі дозволити Україна. У нас там 5 посольств, в яких працює не по 25 дипломатів, а по 3 чи 5. Ви уявляєте різницю та навантаження на кожну людину та посольство? Зрозуміло, що у нас дисбаланс", – наголосив у розмові з виданням Спірін.
Тому на дипломатичному фронті Україні також потрібна підтримка партнерів. Так, наприкінці червня у Данії відбулася ініційована Києвом зустріч представників Глобального півдня з західними партнерами України. Зустріч, учасником якої стала, зокрема Бразилія, була присвячена обговоренню української формули миру. Обговорювали і проведення Глобального саміту миру, серед учасників якого Київ хоче бачити і країни Латинської Америки.
Україна також працює над першою стратегією щодо відносин з Латинською Америкою. Це вже другий подібний документ щодо регіонів Глобального півдня. Першою була Африканська стратегія, затверджена у 2022 році. Як розповів Спірін, розробити Латиноамериканську стратегію доручив президент наприкінці минулого року і зараз робота над нею вже фактично завершується.
"Це буде комплексний документ, який охоплює всі сфери та визначає цілі зовнішньої політики на найближчі роки. Ми маємо амбітний план розширення дипломатичного ресурсу. На це потрібні гроші та багато підготовчої роботи. Але це треба зробити, бо ми розуміємо, що дисбаланс надзвичайний. Як на полі бою нам потрібна додаткова зброя, так і в цих країнах нам потрібні додаткові солдати – наші дипломати", – сказав спецпредставник МЗС.
Для того, щоб покращити дипломатичні зв’язки та переконати країни регіону стати на український бік, Київ також хоче провести саміт Україна – Латинська Америка. Принаймні про такий намір говорив цього лютого Зеленський. А у червні український президент заявляв про бажання здійснити візит до країн Латинської Америки, щоб зустрітися віч-на-віч з їх лідерами.
Та навряд візит Зеленського відбудеться раніше, ніж анонсоване Кулебою латиноамериканське турне, оскільки, як заведено в дипломатії, воно має підготувати підґрунтя для зустрічей найвищого рівня. Турне українського міністра заплановане на другу половину 2023 року, але, як сказав РБК-Україна речник МЗС Олег Ніколенко, наразі жодної конкретики щодо цього питання немає.
Попри дисбаланс сил на дипломатичному "фронті", Україні все ж вдається доносити до латиноамериканських країн правду про війну. Про що свідчать, зокрема, голосування в Генасамблеї ООН. Але для того, щоб перейти в дипломатичний "контрнаступ", нашій державі ще потрібно багато часу та величезні ресурси.
