Вчорашню, 11-ту зустріч Контактної групи з допомоги Україні (в побуті – "рамштайнівський формат"), часто називали ювілейною. Адже перша така зустріч, також на американській авіабазі Рамштайн у південно-західній Німеччині, відбулася майже рік тому – 26 квітня 2022 року.
За цей час запити України, обсяг і складність озброєнь, що надаються західними союзниками, дуже змінилися. За словами міністра оборони Олексія Резнікова, з його списку побажань незакритим залишився лише один пункт – про сучасні західні літаки. Але і це питання, впевнений Резніков, вдасться вирішити в найближчому майбутньому.
На самій зустрічі у Рамштайні пріоритет віддавався наземним засобам ППО, логістиці та амуніції. Як наголосив у розмові з РБК-Україна міністр оборони Швеції Пол Йонсон, у нинішній фазі війни безпека постачання є ключовим фактором.
Його країна, Швеція, вже на самому порозі НАТО, її вступ до альянсу блокують Угорщина та Туреччина. Йонсон сподівається, що вже до липневого саміту НАТО у Вільнюсі останні перешкоди буде знято. Україна теж має великі очікування від літнього саміту – за словами президента Володимира Зеленського, ми розраховуємо отримати "політичне запрошення" в альянс. Західні союзники України цю тему поки що коментують стримано. У Рамштайні вони багато разів підкреслювали, що зараз у пріоритеті – захист України від російської агресії, що триває, а питання членства в НАТО варто обговорювати пізніше.
– Чи ви задоволені зустріччю в Рамштайні? Ваші очікування справдилися?
– Я думаю, що зустріч була дуже гарною. Вона продемонструвала єдність більш ніж 50 країн, які підтримують Україну у різних формах, зокрема військовою технікою. Сьогодні стало зрозумілим, наскільки важливо для України мати більше систем ППО.
Швеція, звісно, вже надала Україні, серед іншого, системи до ЗРК Hawk та Iris-T. Отже, ППО має вирішальне значення.
Інше питання, про яке ми говорили, полягало в тому, наскільки важливо зараз також забезпечувати логістичну підтримку військових активів та можливостей, які ми надаємо Україні. Звичайно, це вимагатиме значної міжнародної співпраці. І ми досягли гарного прогресу в цьому, особливо щодо роботи з танками "Леопард".
– А що щодо літаків? У чому проблема із ними? Чому західні країни здатні надати майже всі танки, артилерію, але не винищувачі?
– Я не маю принципових заперечень проти того, що країни, як Польща та Словаччина, надають літаки України. Я вважаю, що це добре. Швеції важко відмовитися від тих літаків, які ми маємо для захисту нашої території, тому що вони мають вирішальне значення. Але я не виключаю жодних можливостей.
Вкрай важливо, щоб Україна могла підтримувати перевагу в повітрі. Це може бути здійснено за допомогою літаків або збільшення кількості систем протиповітряної оборони. Був дуже чіткий меседж як від міністра Резнікова, так і від міністра Остіна, що протиповітряна оборона справді має вирішальне значення для України.
– Чи вважаєте ви, що західні союзники надали Україні достатньо зброї для нашого майбутнього контрнаступу? І щоб він був успішним.
– Ми надали сотні танків, різних артилерійських систем та тисячі броньовиків. Думаю, це важливо для весняного наступу.
Але я думаю, що ми маємо бути готові, що війна може бути довгою, на жаль. І тому дуже важливо зробити дві речі. По-перше, звісно, переконатися, що ми можемо забезпечити логістику, запчастини, боєприпаси.
В даний час Швеція головує в Євросоюзі, і ми докладаємо всіх зусиль, щоб активізувати підтримку всередині ЄС, щоб ми могли виконати зобов'язання надати до 1 мільйона артилерійських снарядів протягом одного року. Це має ключове значення.
– Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба публічно висловив своє розчарування тим, що Євросоюз не може реалізувати своє спільне рішення щодо закупівлі боєприпасів для України. Причина – внутрішні суперечності між окремими членами ЄС. Чи не є ця ситуація поганим знаком?
– Я не хочу надто багато міркувати про внутрішню механіку та динаміку в ЄС. Але я гадаю, що ЄС діяв досить швидко.
Ця пропозиція надійшла від Естонії кілька місяців тому, і на зустрічі 20 березня цього року ми вирішили, що її реалізовуватимемо. Звичайно, час має значення, і ми не можемо зациклюватись на дискусіях про те, як ми здійснюватимемо закупівлі. Важливо переконатися, що ми також маємо промислові потужності для фактичної закупівлі цих снарядів і що ми можемо виробляти їх у достатній кількості. Це великий виклик.
Я думаю, що багато хто з нас має вагомі причини подумати як про стратегію ВПК, так і про те, що ми можемо зробити, щоб наростити виробництво артилерійських снарядів. У мене позавчора була зустріч із єврокомісаром Бретоном (Комісар ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон, – ред.), він був у Швеції, він їздить багатьма країнами, і я вітаю це. Він подорожує Європою, щоб побачити виробництво, поговорити з представниками галузі, і ми готові зробити все необхідне, щоб наростити виробництво. Отже, справа не тільки в механізмі закупівель, а й у нарощуванні виробничих потужностей.
– Чи може поточна нестача артилерійських снарядів як в українській, так і в російській армії привести війну до млявої фази?
– Мені здається, що це певною мірою війна на виснаження, війна, в якій безпека постачання справді є ключовою. І тому ми зараз у Швеції переглядаємо наші промислові потужності, щоб показати, що ми маємо промислову базу, яка одночасно може гарантувати, що ми збільшуємо до 2% ВВП наші витрати на оборону, і водночас робити більше, щоб підтримувати Україну на її довгому шляху.
– Швеція поки що не член НАТО, причини всім відомі. Ви очікуєте, що ваша країна вступить до НАТО в дуже найближчому майбутньому, скажімо, протягом наступних місяців?
– Я сподіваюся, що до саміту у Вільнюсі 11-12 липня ми зможемо приєднатися до альянсу, і ми відчуваємо сильну підтримку нашої заявки. Я мав честь приймати міністра оборони Остіна два дні тому у Швеції, і він сказав, що дуже важливо, щоб Швеція стала членом альянсу до Вільнюського саміту. Звичайно, ми з повагою ставимося до того факту, що тільки Туреччина може приймати рішення за Туреччину, тільки Угорщина може приймати рішення за Угорщину, але ми відчуваємо сильну підтримку нашої заявки до НАТО.
– А щодо вступу України? Є багато позицій щодо цього: генсек Столтенберг говорить одне, український президент Зеленський інше, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус говорить те, що говорить. Ви підтримаєте приєднання України до НАТО одразу після того, як ця війна закінчиться нашою перемогою?
– Ну, ми ще не є членом Альянсу. Тож щодо цього мені важко озвучити позицію. Але є дві речі, про які я хочу сказати чітко. По-перше, це важливість десятої статті Північноатлантичного договору, яка означає політику відчинених дверей, це важливо для Швеції, це важливо для України. І я думаю, що євроатлантична спільнота буде сильнішою, коли всі країни матимуть право обирати свій власний шлях до безпеки, чи то Швеція чи Україна. І ми завжди боротимемося за те, щоб двері були відчинені.
Ще одна річ, яку я хотів би повторити – це, звичайно, угода, досягнута в Бухаресті у 2008 році, вона була дуже зрозумілою: Україна та Грузія стануть членами НАТО.
