Польська пам’ять про Катинський злочин та українська пам’ять про жертв радянського терору перетинаються у Биківні під Києвом і П’ятихатках під Харковом.
Про це заявив керівник політичного відділу посольства Республіки Польща в Україні Ян Каліновський на відкритті міжнародної наукової конференції «Биківнянський злочин: механізм убивства, виконавці, жертви, комеморація», повідомляє Укрінформ.
За словами дипломата, Катинський злочин посідає особливе місце в історії Польщі та є одним із найболючіших досвідів польського народу у XX столітті. Він уособлює вбивство тисяч польських військовополонених і в’язнів за наказом радянської влади та багаторічне замовчування правди про цей злочин.
«В Україні є два місця, які сьогодні нагадують нам про Катинський злочин: П’ятихатки під Харковом і Биківня під Києвом. Польська пам’ять про Катинь та українська пам’ять про жертв терору перетинаються в цих місцях особливим чином — не лише у місцях поховань, а й у науковій праці та дослідженнях, що ведуться навколо цього злочину та долі їхніх жертв», – сказав Каліновський.
Читайте також: Український інститут нацпам’яті планує пошукові роботи у заповіднику «Биківнянські могили»
Він наголосив, що пам’ять про злочини минулого залишається важливою для сучасності, оскільки формує чутливість до несправедливості та допомагає розпізнавати загрози миру й демократії.
Дипломат подякував організаторам конференції, дослідникам, архівістам, музейникам та всім, хто документує правду про злочини радянського режиму й дбає про збереження місць пам’яті.
«Особливо хочу подякувати тим, хто дбає про наші спільні місця пам’яті та повертає жертвам їхні імена. Ваша відданість дозволяє зберегти гідність цих місць та живу пам’ять про жертв, які в них спочивають. Ви повідомляєте наступним поколінням про загрози для вільного світу, що насуваються з боку нашого споконвічного ворога – імперії зла, якою сьогодні є Росія», – зазначив він.
Як повідомлялося, Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших в Україні. Із весни 1937 року до 1941 року тіла людей, розстріляних у київських в’язницях НКВС, майже щоночі таємно доправляли до Биківнянського лісу. Точна кількість похованих досі не встановлена, однак, за оцінками істориків, вона може сягати 100 тисяч осіб.
У 1940 році політбюро ВКП(б) СРСР ухвалило рішення про розстріл приблизно 22 тис. польських військовополонених та польської інтелігенції. Самі масові розстріли тривали у квітні – травні 1940 року в кількох таборах, де утримували полонених, та у тюрмах Києва, Харкова, Херсона, Мінська.
Лише у 2000-му році останки жертв вперше змогли бути гідно поховані на польських воєнних цвинтарях у Катині, Мідному, Харкові. Четвертий цвинтар жертв Катинського злочину був створений у Биківні у 2012 році.
