Туалетний папір коштує більше ніж рубль – професор Єлю про економіку Росії після виходу звідти міжнародних компаній

Росія не здатна замінити роботу міжнародних компаній, які вийшли з країни через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, розповідає в інтерв'ю Голосу Америки професор Єльського університету Джеффрі Сонненфельд. Російська економіка, за його словами, нагадує економіку колонії, з якої вивозять природні ресурси, а в країні немає компетенції, щоб виробляти товари кінцевого споживання. Сонненфельд є заступником декана та професором менеджменту в Школі менеджменту Єльського університету. Він керує Інститутом лідерства, що веде базу даних міжнародних корпорацій, які припинили бізнес в Росії через війну. Ті компанії, які швидко ухвалили рішення вийти з Росії, змогли компенсувати втрати на фінансових ринках, їхні акції виросли в ціні, каже Сонненфельд. А от ті, хто продовжує вести бізнес в Росії, стикаються з проблемами. За оцінками Financial Times, найбільші європейські компанії зазнали щонайменше 100 мільярдів євро збитків від своєї діяльності в Росії, після початку повномасштабної війни. Йдеться про збитки від погіршення якості активів, продажу бізнесу, збитків від курсової різниці. Дослідники FT кажуть, що рішення Москви націоналізувати майно деяких підприємств означає, що на тих, хто залишається в Росії, очікують ще більші витрати. В інтерв'ю Голосу Америки професор Сонненфельд розповів, як відбувається вихід компаній з Росії і що це означає для російської економіки. Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності. Оксана Бедратенко, Голос Америки: Ви вже певний час досліджуєте вихід міжнародних компаній з Росії. Які ви бачите тенденції зараз? Джеффрі Сонненфельд, професор Єльського університету: Що дивує, це надзвичайна масова втеча, безпрецедентний вихід міжнародних корпорацій, небачений раніше в історії, коли компанії захищають світові цінності. Або це просвітлене розуміння власних інтересів, або гуманне співчуття, але понад 1100 компаній повністю вийшли, і ми оновлюємо цю базу даних для людей – її можна безоплатно подивитись на сайті Єльського університету. Це практично вшестеро більше попереднього рекорду – виходу компаній з Південної Африки в 1988 році. Я не був знайомий з Нельсоном Манделою, але знав єпископа Десмонда Туту, який казав, що вихід приватних компаній настільки ж важливий, якщо не більше, як і урядові санкції. Коли кажуть – економічна блокада не працює – часто їй просто не вистачає сили, коли діють лише урядові санкції. Лідери-лиходії як в Південній Африці, або зараз Путін в Росії – злодії загортаються в прапор патріотизму і прикидаються жертвами. Вони кажуть: це просто іноземні дипломати, які заздрять нашим ресурсам. Але так не працює. Коли сотні корпорацій виходять, вони думають, що приносять жертву, а насправді вони отримали щедру винагороду на фінансових ринках, бо зменшили операційний ризик, фінансовий ризик, репутаційний ризик. Тобто вони вчинили вірно, і це їм не зашкодило. Ще маю додати – приблизно 400 міжнародних компаній залишились в Росії, і ганьба їм за це. Нікому з них в Росії не добре. Незрозуміло, чому вони залишаються. О.Б.: Якщо подивитись на компанії, які вийшли, і ті, які думають вийти тепер. Зараз Москва вводить обмеження. Наскільки ситуація відрізнялась для першої хвилі компаній, що вийшли, від тих, хто хоче вийти зараз? Дж.С.: Чудове питання. Ті, що вийшли першими, шокували багатьох. Навіть мене здивувала найперша хвиля – після 24 лютого 2022 року. А я вивчаю соціальний вплив корпорацій. Моїй першій книзі "Погляд корпорацій на державні інтереси" вже 40 років. Я це вивчаю. Я ніколи не бачив, щоб нафтові гіганти, технологічні гіганти, компанії послуг були на передовій соціальної справедливості в світію. Вони часто намагалися сховатись від контроверсії, але перші компанії привернули багато уваги. Для них – це нова роль. Коли компанії-виробники споживчих товарів та інші пішли слідом – це також було важливо, але перші шокували, друга хвиля була потужна і масова. Потім була третя хвиля. Тепер – четверта хвиля. Вони надто довго залишались в Росії й тепер шкодують, бо вийти трохи складніше. Вони ще можуть піти – просто закрити підприємство. Багато, багато компаній – як BP (British Petrolium) або Exxon – віддали активів на сім-дев’ять мільярдів доларів. Ті компанії, що залишились, навіть близько не мають віддавати такі великі активи, якщо просто закриють компанію і підуть, тому їхні виправдання сміховинні й дуже цинічні. Мовляв, Путін створює бар’єри через високі податки, або ми маємо цілувати його перстень, щоб він дозволив вийти. Нічого не треба робити. Просто йдіть. Вони також кажуть абсолютну неправду, коли говорять, що мають дуже гарні відносини з російськими працівниками. Якби вони дбали про російських працівників, вони б вийшли, бо завдання – створити якомога більше складнощів в економіці, щоб не поширювалась катастрофічна війна. Це гуманне рішення. І жодного працівника, а їх мільйони (адже вийшло практично 40% російської економіки) жодного працівника не покарала Дума, як вони погрожували, або російські посадовці за те, що працедавець закрив робоче місце. Це смішно. Вони можуть вийти, якщо хочуть. Ніколи не пізно зробити правильно. О.Б.: Ще один аргумент, який ми чуємо в пресі, це те, що активи компаній, які покидають Росію, опиняються в руках союзників Путіна з великою знижкою чи безкоштовно. Чи це справедливий аргумент? Чи зможе Росія використати ці активи, щоб скопіювати бізнес, який там вели міжнародні компанії? Дж.С.: Це цинічний аргумент. Він абсолютно несправедливий. Це неправда. Власна корпоративна жадібність або інституційна інертність не дозволяють їм вчинити вірно. Ніхто не залишив більше активів як нафтові компанії. Що зробив Путін? Путін подав до суду на основні нафтові компанії, бо йому потрібні їхні технології. Росія не може керувати обладнанням. Росія має найбільш застарілу робочу силу і найбільш застарілі технології. Серед країн ОПЕК-плюс, Росія – єдина, хто витрачає 46 доларів, щоб видобути барель нафти, і потім ще 12 доларів, щоб доставити його до пункту призначення. Якщо це додати, то це більше, ніж ціна російської нафти urals. Вони продають нафту дешевше за собівартість, бо вони такі некомпетентні. На контрасті – Саудівська Аравія витрачає лише 22 долари на видобуток одного бареля нафти. Це не саудівська технологія, це західна, в основному американська технологія. Якщо подивитись на інші галузі в Росії – закрилось 99% виробництва автомобілів, понад 60% роздрібної торгівлі. Неросійські компанії в тій сфері працювали не тому, що їх любив Путін, а тому, що їм потрібні технології, які швидко атрофуються. Потрібні запчастини, які швидко зношуються. Потрібен маркетинг, бренди, які контролюють якість. Ви за все своє життя не побачите нікого за межами Росії за кермом машини "Лада", на світових ринках немає російських споживчих товарів. Ніц. Нуль. Вони для світу виробляють сировину як колонії, яких раніше експлуатували для сировинних ресурсів. Жодних кінцевих товарів. Єдиний кінцевий товар, який вони дають світові – це кібертероризм, і не думаю, що багато хто це хоче купити. У них нічого немає. Якщо Путін думає, що він краще за McDonalds впорається зі смаженням картоплі, хай спробує. Але раніше під Москвою черги стояли до McDonalds, а тепер їх немає. Від найпростіших бізнесів, як то закусочні, до складних, як біомедицина та виробництво – Росія нічого не може. Якби вони мали навички, цих бізнесів не було б там спочатку. Немає передачі технологій, маркетингу чи навчання. Немає нових запчастин. Якщо потрібно 16 місяців і в шість разів більше грошей, щоб отримати новий екран для Айфона, то можливо щось потрапить контрабандою. Путін не виживає, він канібалізує існуючий бізнес. Зараз практично 65% бізнесу в Росії контролює держава. Він просто грабує. О.Б.: Який вплив виходу компаній на російську економіку? Чи варто очікувати економічної кризи в Росії? Дж.С.: Як ми бачимо, хоча Росія приховує економічну статистику від МВФ, міжнародної спільноти, кожна галузь російської економіки потужно падає. (Примітка: МВФ раніше в коментарі Голосу Америки пояснив, чому використовує російську статистику) Приблизно три-п'ять мільйонів висококваліфікованої робочої сили полишили Росію. Відбувається надзвичайний відтік знань та капіталу. Ніхто не хоче інвестувати, коли нема верховенства права, а є верховенство правителя. Фактично вони спалюють меблі з вітальні. Є крах курсу рубля. Навіть рулон туалетного паперу коштує значно більше ніж рубль. Дивіться також: