Офіс генерального прокурора за час повномасштабного вторгнення зафіксував 322 випадки сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом (СНПК).
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це заявила керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Офісу генерального прокурора Вероніка Плотнікова під час пресконференції "Сексуальне насильство на війні: як Україні допоможе досвід Конго".
"Зараз ми як Офіс генпрокурора комунікуємо про 322 потерпілих, які зголосилися брати участь в кримінальних провадженнях і заявили, що щодо них відбулося насильство. Йдеться про 207 жінок і 115 чоловіків. Зараз ми маємо 55 повідомлень про підозру російським військовим, які вчинили такі акти сексуального насильства. Щодо 34 російських військових справи направлені до суду і п'ять отримали вирок", – сказала вона.
Плотнікова зауважила, що всі процедури відбуваються за відсутності обвинувачених, адже немає доступу до російських військових, які скоїли ці злочини. За її словами, ці справи "вкрай необхідні для того, щоб сам факт було визнано, і щоби надалі такі воєнні злочинці не мали змоги уникнути покарання як на національному, так і на міжнародному рівні".
Водночас урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко зазначила, що за кожним ідентифікованим випадком СНПК стоїть мінімум 10, про які мовчать. Вона поінформувала також про перебіг проєкту невідкладних проміжних репарацій, який український уряд реалізує спільно із Глобальним фондом тих, хто пережив насильство.
"На сьогодні ми маємо 498 звернень від тих, хто вважає себе особою, постраждалою від СНПК (потім ідентифікаційний комітет проводить оцінку заяви). Із цих 498 звернень 272 звернення – від чоловіків, 216 – від жінок, 2 – від хлопчиків, 8 – від дівчаток. Станом на 10 жовтня вже виплачена репарація 238 особам: 121 чоловіків та 117 жінок її отримали", – сказала вона.
Водночас Левченко зауважила, що Україна звертається до досвіду інших країн щодо роботи з особами, які пережили сексуальне насильство.
"Досвід Конго для нас важливий для того, щоби побачити, як можна працювати в ситуаціях, коли є десятки тисяч тих, хто постраждав. Водночас використовуючи досвід Конго, а також Боснії та Герцеговині, Хорватії, Колумбії ми маємо напрацьовувати власні підходи у реабілітації тих, хто постраждав у конфлікті, у розвитку законодавства і в практиці комунікації", – сказала вона.
Уповноважена також зауважила, що в Україні ситуація відрізняє від багатьох країн активністю тих, хто пережив сексуальне насильство. За її словами, "стигма, страх, біль та травма, яку переживають люди, у багатьох конвертується в силу та активність". Левченко зазначила, що без громадянського суспільства робота, яку проводять прокуратура й соціальні служби, вона була б неможливою.
Голова Національної соціальної сервісної служби України Василь Луцик зауважив, що досвід Конго важливий для України не лише з боку підтримки постраждалих осіб, а й з боку їхньої подальшої реінтеграції у суспільство. Для цього слугують спеціальні курси та чек-листи для соціальних працівників.
Читайте також: Костін в ООН: сексуальне насильство – інструмент політики РФ на окупованих територіях
Водночас лікарка-анастезіолог, членкиня ГО «СЕМА-Україна» Олена Лазарева розповіла про навчальний візит української делегації до Конго, до лікарні та фонду Панзі, що відбувся у вересні цього року. Лікарка зазначила, що її вразило, як злагоджено працює медична та правова сфера в лікарні та у фонді Панзі.
Зі свого боку виконавча директорка Фонду доктора Деніса Муквеге Катрін Коппенс наголосила, що організація прагне забезпечити доступ до якісної холістичної допомоги та наглядає за тим, щоб постраждалі також мали доступ до психологічної допомоги, соціально-економічної підтримки та до правосуддя.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні розроблено Пам’ятку щодо особливостей обробки та захисту персональних даних осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом.
Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.
більше новин
