Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Василя Лапчука.
Життя підполковника Василя Лапчука обірвалося під час виконання завдань 20 вересня 2024 року неподалік Добропілля на Донеччині від ворожого ракетного удару. Про це повідомила Самбірська міська рада.
Василь Лапчук народився 19 березня 1985 року у селі Пісочна Миколаївського району Львівської області. Там закінчив школу. З дитинства мріяв про військову службу, а своє перше офіцерське звання отримав у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Після завершення навчання Василь потрапив у Самбір. Багато років віддав службі у 703-му полку. Тут пройшов шлях від начальника клубу до заступника командира полку з морально-психологічного забезпечення, від лейтенанта до підполковника. З перших днів російської агресії проти України полк вирушив на кордони з Кримом та на східний напрямок, де починався наступ агресора.
Василь Лапчук пройшов бої за Соледар і Бахмут, брав участь у наступальній операції на Харківському напрямку, виконував завдання на Куп’янському напрямку фото: Розвадівська територіальна громада, Facebook
Василь Лапчук неодноразово бував у зоні проведення АТО/ООС та зокрема і у найгарячіших її точках. Завдяки його активній діяльності, проводилися регулярні екскурсії школярів до військової частини, на уроках мужності діти чули реальні живі історії від справжніх героїв. Василь Лапчук багато зробив для гідного вшанування і збереження пам'яті про загиблих побратимів не тільки у 703-му полку, а й в сучасній історії України.
У час повномасштабного вторгнення Росії в Україну підполковник Василь Лапчук служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був заступником командира бригади з морально-психологічного забезпечення. Бригада, у якій служив Лапчук, постійно перебувала у зоні активних бойових дій, а сам підполковник завжди був зі своїми побратимами.
Пройшов бої за Соледар і Бахмут, брав участь у наступальній операції на Харківському напрямку, виконував завдання на Куп’янському напрямку.
Останнім місцем служби Василя Лапчука стало Оперативне командування «Захід». Він був старшим офіцером групи психологічного відновлення управління психологічної підтримки персоналу.
«Архітектор людських душ» – так називали Василя колишні командири, побратими та часом і він сам. Адже головним його завданням на службі була робота з особовим складом, допомога військовослужбовцям у вирішенні їхніх проблем, моральна та психологічна підтримка. Помічати досягнення побратимів та їхні труднощі і проблеми – також частина роботи.
Сюжети у різних ЗМІ про військовослужбовців, підрозділи та їхні успіхи – це заслуга підполковника. Він помічав таланти і здобутки підлеглих, охоче подаючи інших на нагородження і заохочення вищого командування. Для себе ж найвищою цінністю завжди вважав повагу і довіру особового складу.
Василя Лапчука любили та поважали у колективах, де йому доводилося служити. Адже офіцерська честь для нього ніколи не була порожнім словом. Окрім служби Василь Лапчук мав свої мирні захоплення. Любив читати книжки, дивитися футбол та ловити рибу. Безмежно любив батьків та дітей. Та найбільше любив Україну, у боротьбі за незалежність і цілісність якої віддав найдорожче – своє життя, – написали у міській раді.
Підполковник Василь Лапчук загинув під час виконання завдань 20 вересня 2024 року неподалік міста Добропілля на Донеччині від ворожого ракетного удару.
Військові з траурним портретом підполковника Василя Лапчука фото: Розвадівська територіальна громада, Facebook 10 фото На весь екран
Прощання з підполковником Василем Лапчуком фото: Розвадівська територіальна громада, Facebook
У героя залишилися батьки, дружина та троє дітей.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
