Чи справді не можна казати «велике дякую»? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»

«Мовне питання» покликане не тільки висвітлювати тонкощі української мови та складні випадки слововживання, а й руйнувати мовні міфи. Одним із таких міфів є те, що «велике дякую» казати не можна, а «щире дякую» – можна.

Нумо розбиратися. Одні кажуть, що «велике дякую» – це калька з «большое спасибо», тому не треба вживати. Другі кажуть, що не можна казати «велике дякую», бо «дякую» – це дієслово, а дієслова з прикметниками не поєднуються. І ті, і ті помиляються.

«Спасибі» – не калька, це слово походить зі староукраїнської мови й фіксується ще з XVI століття. Це вигук, а тому може поєднуватися з прикметниками: «щире спасибі», «велике спасибі».

Далі найцікавіше: «дякую» може виступати етикетним вигуком, а не дієсловом, бо це те саме, що й «спасибі», а отже, теж може поєднуватися з прикметниками. У білоруській мові (найбільш спорідненій з українською) є «вялікі дзякуй».

До віддієслівних вигуків належать: дякую, вітаю (у значенні добридень), прошу, бувай/-те, прощавай/-те, вибач/-те, пробач/-те, даруй/-те, гляди, диви та інші. Професор Горпинич зазначає, що вигуки здатні до субстантивації, і наводить приклади: «не кажи гоп», «чути ура». Сюди за логікою потрапляє і «переказати (велике, щире) дякую».

Субстантивуватися (ставати іменником) може будь-що. Згадалися рядки з пісні «Троянда-ружа» Миколи Мозгового:

Кришталь горить крізь морок ночі,

Як сонячний розмай,

А серце вірити не хоче

В твоє прощай.

Підсумок: прикметники з дієсловами не поєднуються, а вигуки мають здатність субстантивуватися, тому можуть поєднуватись і з прикметниками, і з займенниками. «Велике дякую» казати можна. Навіть «величезне».

• 1 •

Руслан Сокол: Добридень. Будь ласка, дайте відповідь, чи є у словниках слово вбувАтися (убувАтися), вбутися – звикнути, не лише у значенні взуватися? Чи це лише говірка? Дякую.

Говірка (Черкащина, Кропивниччина). Академічний тлумачний словник не фіксує це слово в іншому значенні, ніж «взуватися».

• 2 •

Сашко Мандибура: «Хвилюватися» – хіба це не буквальний переклад російського «волноваться»? Чи не краще вживати українською «турбуватися»?

Тлумачні словники фіксують таке: хвилюватися – бути збудженим, занепокоєним; турбуватися. Турбуватися – бути неспокійним, хвилюватися; непокоїтися. Тобто це одне й те саме. Я віддаю перевагу слову «хвилюватися», бо «турбуватися» має ще значення «піклуватися про когось». «Хвилюватися» є у старих словниках, з цим словом усе гаразд.

• 3 •

Ольга Манченко: На підхваті чи на підхопленні? Буду вдячна за пояснення.

Академічний тлумачний двадцятитомний словник фіксує таке: «На підхваті, переважно зі словами бути, стояти, у значенні прислівника, розмовне – виконуючи окремі, незначні роботи або доручення. – І що його жде? Теж у бандюків на підхваті стояти? (О. Забужко)». (Памʼятаємо, що «ждати» – теж не росіянізм.) А сполуку «бути на підхопленні» словники не фіксують. Я такої не вживаю, потреби в ній немає. У Грінченка, до речі, є слово «хватати» у значенні «хапати».

• 4 •

Євгенія Мезенцева: Личити чи пасувати? Яке слово частіше вживаєте особисто ви?

У «пасувати» аж три значення: 1) Бути зручним, прийнятним для кого-, чого-небудь; чимось подобатися, годитися, відповідати кому-, чому-небудь, підходити. 2) У картярській грі – відмовлятися від участі в розіграші або кидати гру; визнавати себе безсилим упоратися з ким-, чим-небудь; відступати. 3) Передавати мʼяч, шайбу і т. ін. одному з гравців своєї команди. Для уникнення небажаної омонімії раджу вживати слово «личити». Словник його тлумачить так: «гармоніювати із зовнішністю, бути до лиця».

• 5 •

Христина Кісь: Криза росту чи зростання? Дякую.

Криза зростання. Ріст стосується фізичного або кількісного збільшення чогось (швидкий ріст дитини). Що стосується розвитку, то доречніше слово «зростання». А от ціни можуть і рости, і зростати (у російській мові є тільки «расти»). Утім, ГРАК (Генеральний регіонально анотований корпус української мови) фіксує 21 315 вживань словосполуки «зростання цін», натомість «ріст цін» уживається 1919 разів. Вочевидь «ріст цін» мовці кваліфікують як суржик, хоча це не суржик: «ріст» – дія за значенням «рости», а «зростання» – дія за значенням «зростати» (і «зростатися»).

• 6 •

Марина Теребій: Як перекласти російське «чревато последствиями» і «жить не по средствам»?

«Чревато», на жаль, в українській мові не має відповідника. Тому перекладаємо так: «це тягне за собою наслідки». Вирган і Пилинська «это событие чревато последствиями» перекладають як «ця подія багата на наслідки; ця подія таїть у собі багато наслідків» (не вважаю ці варіанти вдалими і ємними). А от із «не по средствам» дещо краще. Вирган і Пилинська перекладають так: понад свою спромогу, не по своєму пірʼю (розмовне), невідповідно до своїх статків (коштів).

• 7 •

Тетяна Лукʼянова: Як бути з паралеллю «рахівник – рахівниця»? Щодо професії давно не чула, а от на виборах у комісіях є ж рахівники.

Від «рахівник» фемінітив буде або «рахівникарка», або «рахівничниця». З «грибниками», «митниками» і «скарбниками» те саме. У будь-якому разі треба додавати ще один суфікс, якого не має маскулінатив.

• 8 •

Іванна Бариляк: Візочок чи коляска? Чомусь у метро колись казали: «Не перевозьте дітей у легких складаних колясках», а потім замінили на «легких складаних візочках». Це було доцільно?

Ні, не було доцільно. «Коляска» – не росіянізм. СУМ-20: «Те саме, що візо‌к». «Няньки й матері з колясками прогулювалися алеями» (О. Бердник).

«Вже знаю багатьох сусідів (і дітей). Гойдаємо коляски, пліткуємо, хтось вʼяже, хтось читає» (І. Жиленко). Розгорнімо старі словники. Грінченко (1909): коля‌ска, коля‌сонька, коля‌сочка. (Ласка не коляска: сівши, не поїдеш. (Номис)). Кримський і Єфремов (1924–1933): коля‌са, коля‌ска, пóвіз (для дітей), колясочка, пово‌зочка. (Не візочок, бачите.) Ізюмов (1930): коля‌са, коля‌сочка.

• 9 •

Михайло Селезень: Це правда, що щиколотка може бути тільки на руках, а на ногах кісточка?

На ногах і кісточка, і щиколотка, і щиколодка. Це все синоніми, усі три слова є в словниках. «Я мусила послухать її ради і одважно скочила по щиколодки в воду» (Леся Українка). У Грінченка є «щиколодка» і «щиколоток» (чол. рід).

• 10 •

Аліна Прокура: Як ви ставитеся до сполуки «брати душ»?

Слово «прийняти» стосується і душу, і ліків, і пологів, і макулатури. Іспит теж приймають. А от у польській якраз wziąć prysznic; в англійській – take a shower. Утім, участь теж беремо, а не приймаємо, тому «брати душ» може бути. Але сама не вживаю.

Запитання для Ольги Васильєвої надсилайте на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

«Главком»

Читайте також:

• Українці та українки, захисники та захисниці? Як уникати гендерних пасток у мові
• Не Ваня, Вася і Петя… Філологиня пояснила українцям, як уникнути зросійщення їхніх імен
• Українські діти в європейських школах обирають… російську мову. Відома освітянка пояснила парадокс