Трапився допис жінки, яка півтора місяця тому переїхала до Польщі сама з двома дітьми і тепер працює на максимально жахливій для неї роботі – на складі по типу «Амазон». Умови просто треш, і люди там буквально вбивають своє здоров'я. І при цьому працюють на умовах рабів.
Погортала її блог: у неї не витримали нерви у Києві через обстріли, і коли в дитини почались панічні атаки – жінка зібралась і перевезла дітей у Польщу. А далі почала дивитися, що їй взагалі там робити і де вона може працювати.
Я не можу судити за киянку-маму двох дітей, яка схоже взагалі сама їх виховує. Але просто усім, хто думає виїхати з Києва, хочу сказати:
По всій Україні тисячі закинутих хат. Вони коштують майже нічого. Так, там вода в криниці, а вбиральня надворі. Там треба робити ремонт та вигрібати чужі старі меблі. Але відносно недалеко може бути цілком притомна школа. Магазинчик. Ринок. До райцентру – 10-20 км машиною. А дехто, я бачила, переїжджає навіть без власної машини в село – і теж з дітьми! І теж без чоловіків. Але облаштовується.
По Україні 27 тисяч сіл. А на західній Україні ще й немає тривог. Та навіть у селах на півдні України безпечніше ніж у Києві дуже часто! Але повертаючись до західної України: за тиждень нашого життя у Карпатах в одному з малесеньких сіл не було жодної тривоги.
Вибухів нуль, зате дуууже багато закритих нікому не потрібних хат. Приїжджай, налагоджуй життя та живи. Нема грошей – орендуй або бери під виплату. І я впевнена, що навіть посеред зими, яка нас всіх так лякає, переїхати в село – це не кінець світу. Буде дуже важко, але у Києві теж може бути важко, і на складі у Польщі важко. Тільки там ти ще й почуваєшся ніким – а саме цей стан відбирає максимум сил насправді. Нас пригнічує не важка робота, нас пригнічує стан безвольних рабів.
І замість того, щоб пахати за копійки на польському складі «Амазону» та гробити здоров'я там з перспективою мати в майбутньому роботу продавчинею в магазині за умови знання польської, можна трохи угробити здоров'я на відновлення старенької хатки, але мати своє власне житло і своє гідне життя в Україні. Тим більше, що робота цієї жінки цілком це дозволяє (вона кравчиня, яка продає свої роботи онлайн та навчає шиттю).
Так, я проти того, щоб люди їхали з України. Але розумію, що обставини дуже різні, і ментальне та фізичне здоров'я дітей це найважливіше.
Але у нас величезна територія країни – і не лише західної. І якби всі кияни зараз ломанулись по селах, інфраструктура там, звісно, луснула б, але з часом життя налагодилось.
Чи будуть туди долітати дрони? З часом можуть. Але ймовірність прильоту у місто по великому скупченню людей набагато більша. У росіян просто дронів не вистачить на всі наші села. Тим більше, що з міст поїдуть далеко не всі.
Читайте також:
- «Польща за три дні»: як Росія готується розширювати війну
- Європа готується до можливого протистояння з РФ
- Путін будує Росію без росіян: заводи віддали корейцям, фронт – іноземцям
