Джулія Девіс, яка системно відстежує російську телепропаганду, у колонці для Центру аналізу європейської політики (CEPA) аналізує кризу суспільної довіри всередині росії, породжену розривом між офіційною риторикою про "неминучу перемогу" й реальними наслідками війни проти України – насамперед дефіцитом пального після масованих ударів по нафтопереробній інфраструктурі. Вона показує, як кремлівські пропагандисти, що донедавна заперечували будь-які труднощі, змушені публічно визнавати проблеми, закликати населення не панікувати й дедалі частіше апелювати до історичних паралелей із 1917 та 1991 роками. Девіс документує внутрішні суперечності пропагандистського наративу: одночасне твердження про "неможливість" підірвати суспільний спокій і відверте занепокоєння тим, що дефіцит пального та цензура можуть спровокувати соціальний вибух. Вона переконана, що режим готується не до перемоги, а до затяжної війни на виснаження, яку супроводжуватиме посилення внутрішніх репресій.
путін рідко визнає провали власної політики, особливо ті, що є прямим наслідком його агресивної війни проти України. Тому привернуло увагу його неохоче визнання ефективності українського повітряного удару 8 липня. Він заявив, що "цілком очевидно, що ворог намагається завдати шкоди економіці", додавши, що головна мета атак – "створити атмосферу нервозності в нашому суспільстві", – і запевнив слухачів, що це завдання є нездійсненним.
Проте саме мільйони росіян, які тепер вистоюють черги на заправках по всій країні, найгостріше відчувають цю нервозність – адже удари по нафтопереробних заводах загрожують залишити їхні автомобілі без пального. У першому півріччі 2026 року кількість таких атак зросла в 11 разів порівняно з аналогічним періодом торік, і наслідки стають дедалі відчутнішими.
путінські пропагандони також мають підстави для тривоги, адже саме їхнє завдання – заспокоювати населення. Ті самі телевізійні "балакучі голови", які колись обіцяли швидку перемогу й раділи, що бойові дії та руйнування залишаються виключно на території України, тепер закликають співгромадян не панікувати й готуватися до затяжної та важкої війни.
Ще донедавна кремлівські речники обурювалися визначенням росії як "бензоколонки, що видає себе за країну", а тепер намагаються переконати громадян, що путінська петродержава здатна виконувати бодай функцію звичайної заправки. Дефіцит бензину призвів до довгих черг і масового невдоволення, а роздратовані громадяни вже вступають у сутички, які подекуди доводиться розбороняти правоохоронцям.
У понеділок губернатор Вологодської області Георгій Філімонов закликав мешканців регіону не піддаватися паніці та припинити запасатися пальним. Проте вже за кілька годин в автомобіля самого губернатора скінчився бензин, і Філімонову довелося просити дорожніх поліцейських підвезти його.
Тим часом російські медіа публікують інструкції для населення, як зливати бензин із бака. Один із заголовків звучить так: "Смокчи, не ковтай: як злити бензин із бензобака автомобіля".
У міру того як настрої в росії хмурнішають, пропагандони державного телебачення дедалі частіше проводять паралелі з 1917 роком – вочевидь, побоюючись народного повстання, яке могло б змести путінський режим.
Дехто з пропагандонів починає усвідомлювати, що звичні казки про війну вже не спрацьовують. В ефірі програми Володимира Соловйова 8 липня політолог Сергій Міхєєв зауважив, що вкрай важливо вести діалог із суспільством, ставити запитання й отримувати відповіді, адже ситуація, коли люди бачать одне за вікном, а чують зовсім інше від високопосадовців, "не просто веде в глухий кут", а й "може стати вибухонебезпечною".
Міхєєв продовжив, наголосивши на потребі розмовляти з людьми: якщо між "верхами" й "низами" немає діалогу, утворюється вакуум, який заповнюють чутки, паніка й недовіра, а вони, своєю чергою, ширяться тоді, коли люди не отримують відповідей на очевидні запитання.
Він також нагадав, що впродовж ХХ століття росія двічі втрачала свою "величезну країну" – у 1917 та 1991 роках.
Телеведучий Володимир Соловйов обирає інший підхід. Він послідовно наполягає на посиленні цензури й дедалі жорсткіших заходах проти тих, хто наважується критикувати владу чи розкривати масштаби шкоди, якої незахищена російська інфраструктура зазнає від українських ударів.
У випуску програми "Вечір із Володимиром Соловйовим" від 9 липня ведучий висловив задоволення тим, що російським школярам тепер удвічі збільшать кількість годин базової військової підготовки, включно з польовими навчаннями та курсами керування дронами.
Висновок напрошується сам собою: цю війну не можна програти. Вона подається як екзистенційна, а отже, потребує ще більших зусиль для перемоги.
Тож війну зображують як нібито нескінченну боротьбу "проти сатанізму", а кремлівські рупори звинувачують Європу в нібито прагненні розірвати росію на шматки.
Численні пропагандисти на різних державних телеканалах в один голос повторюють одну й ту саму тезу: якщо росія не переможе в цій війні, вона перестане існувати.
Здебільшого їхні пропозиції зводяться до закликів посилити тиск на Україну та Європу, поєднуючи це із цензурою та дедалі жорсткішими внутрішніми репресіями.
В етері програми "60 хвилин" 8 липня депутат Держдуми Костянтин Затулін заявив: "Зеленський і компанія хочуть перетворити черги на заправках на сучасний варіант хлібних черг 1917 року. Цього не станеться – і не лише тому, що я вірю в нашу стійкість, а й тому, що більшість населення нашої країни розуміє нинішню ситуацію". Похмура ведуча Ольга Скабєєва урочисто відповіла: "Дай Боже".
Джерело: CEPA
