Культура "Люксембург, Люксембург". Новий фільм Антоніо Лукіча викликав фурор
Історія про двох близнюків, які шукають батька за кордоном, вийшла ексцентричною та потужною.
Related video
На екрани України вийшов новий фільм режисера Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург."
Враховуючи ажіотаж, який піднявся навколо повнометражного дебюту 2020 року режисера Антоніо Лукіча "Мої думки тихі", зрозуміло, чому у нової стрічки "Люксембург, Люксембург" напередодні прем'єри було 94% рейтингу очікування за версією planetakino.te і 9. .ua.
Режисер не обдурив очікувань. 31-річний режисер Антоніо Лукіч підтвердив звання одного з найталановитіших режисерів "нової української хвилі". Фокус розуміється на нюансах прем'єрного фільму.
За останні десять років український кінематограф помітно додав у рівні (Фокус представив у 2021 році свій рейтинг для голосування глядачів). З'явилися нові яскраві режисери, кожен зі своїм стилем, яких можна назвати "новою українською хвилею": Наріман Алієв, Ахтем Сеітаблаєв, Мирослав Латик, Валентин Васянович, Любомир Левицький, Мирослав Слабошпицький. Антоніо Лукіч миттєво посунув ряди колег, буквально увірвавшись туди з трагікомедією "Мої думки тихі" з Ірмою Вітовською та Андрієм Лідаговським. Перша підтвердила свій зірковий статус, а другому фільм приніс популярність.
Тому не дивно, що на передпрем'єрний показ в "Оскарі" (київський хмарочос "Гулівер") крім натовпів, які бажають подивитися новий витвір Антоніо Лукіча, прибули режисери та актори першого ешелону: Ахтем Сеітаблаєв ("Кіборги"), Семен Горов ("Вечори на хуторі Диканьки"), Олег Маламуж ("Мавка. Лісова пісня"), Юрій Горбунов та В'ячеслав Соломка. Підтягнулися навіть поп-зірки – була Катя Павленко із Gо_A, яка підірвала "Євробачення-2021". Ажіотаж неабиякий. І Антоніо Лукіч не обдурив очікувань.
У кадри Антоніо Лукіча буквально з перших хвилин фільму починаєш закохуватися. Вони дуже мальовничі та образні, але водночас зроблені з теплом, нагадуючи творчість майстрів трагікомедії – радянського режисера Георгія Данелія чи американця Веса Андерсона. Хоча сам Лукіч говорив Фокусу, що у його кіно є референси у бік Девіда Лінча. І текст у Антоніо чудовий – фрази звучать афористично. Кожне слово має сенс.
Лубни – не Париж
За сюжетом фільму "Люксембург, Люксембург", протилежні за характером брати-близнюки Коля (Аміль Насиров) та Вася (Раміль Насиров), які живуть з матір'ю в Лубнах, дізнаються, що їхній батько – серб із Югославії, вмирає у далекому Люксембурзі. Оповідання ведеться від імені Колі: "Подейкують, що батько не любив матір і поїхав за нею з країни соцтабору, бо в нього вдома були якісь кримінальні розбірки. Але поїхати за жінкою до Парижа чи Лондона – це одне, а до Лубнів – можна лише з кохання". Кожна друга фраза фільму супроводжувалась реготом у залі.
За сюжетом один із братів – Коля – вирішує їхати до батька. Вася робить все можливе, щоб завадити йому. Коля поводиться, як примхлива, шкідлива дитина. Він працює водієм маршрутки та приторговує травою. Вася — набагато самостійніша і свідоміша особистість, він — коп, що успішно робить кар'єру. Проте надто швидко підійматися кар'єрними сходами йому заважають "зальоти" брата. У поліцейського маленька дитина та дружина, яка хоче на Балі. Його тесть і теща живуть за місцевими мірками заможно, тому дружина Васю гризе, щоб він брав хабарі, але Вася кремінь. Тому він набагато менше опікується матір'ю, що викликає в нього ревнощі до брата.
"Чомусь пацанів завжди тягне на проблеми, але Вася завжди вчасно вміє зістрибнути з теми", зізнається Микола на початку фільму. У ролику показано, що вони в дитинстві залізли в товарняк, Вася (у синій майці) вчасно зістрибнув з поїзда, що набирає швидкість, а Коля (у червоній) – побоявся і продовжив свій шлях у товарняку. Васька біжить терміново до баті і повідомляє про НС, той — на тачку і перекриває шлях складу, стріляючи в повітря з пістолета — крутий. Цей "вестернський" епізод є у трейлері.
З цього моменту тато для Колі – кумир, а Вася, враховуючи, що батько покинув їх двадцять років тому, не дуже потребує його опіки. Тому він весь час у синьому (це колір шостої чакри – мудрості).
Зрозуміло, найбільш бурхливу реакцію у залі викликали дії авантюристичного Колі. Своїй майбутній дівчині-медсестрі водій маршрутки про роботу озивається так: "Працюю у сфері логістики – пасажирські перевезення". Йому неслабо підхопити і гвоздику з могили, щоб подарувати дівчині на першому побаченні. Та, романтично заплющивши очі, починає втягувати запах ніздрями:
— Пахне.
— Так, це ж квітка.
Нахабна простота Колі регулярно радувала.
Він хоче бачить зниклого батька. Коля – навпаки.
Два брати – дві половинки душі
У Лубнах сталася маса пригод. У Люксембурзі – теж.
У стрічці постійно звучить Sunny групи Boney M. (1976), яка всюди гриміла у дитинстві героїв, як обіцянка сонячного раю. Насправді композиція не така райдужно-однозначна. Вона написана афроамериканцем Боббі Геббом у 1963 році – на згадку про старшого брата Гарольда, якого зарізали біля нічного клубу. З того часу її переспівували багато разів, але в СРСР і на пострадянському просторі вона відома лише у виконанні Boney M. Мінорність композиції зникла, вона стала маршово-радісною, але в тексті сум залишився: "Сонячно! Ще вчора моє життя було просякнуте дощем…" А в контексті фільму – в ній ще прихована історія про двох братів.
"Люксембург" — це історія про двох хлопців, які намагаються зрозуміти, як влаштоване життя, спираючись на приклад свого батька. Один із братів вважає його героєм, а інший – намагається триматися подалі від його кримінальної постаті. Цей фільм про вічне, тільки не пафосно, а на слобожанському суржику", – розповідає у релізі Антоніо Лукіч.
Головні ролі у фільмі зіграли учасники реп-групи "Курган та Agregat" – брати Раміль та Аміль Насиров – це для реперів дебют у кіно.
На зустрічі з глядачі після показу брати розповіли: "Нам сценарій сподобався. Відіграємо, думаємо, як можемо. Як раптом Антоніо зізнається на першому знімальному дні: "У цьому фільмі – історія про мого батька". У нас одразу настрій впав – грати доведеться дуже добре, адже це – його особиста історія".
Треба сказати, що всі коротметражки режисера, а також фільм "Мої думки тихі" ґрунтуються на його особистих історіях. Насамперед, на стосунках – дід-онук, які вже у "Думках" трансформувалися у стосунки мати-син, про що Антоніо Лукич сам розповів в інтерв'ю Фокусу.
На брифінгу після фільму Антоніо Лукіч поділився двома цікавими речами.
Перша: близнюки у картині – це дві половинки його душі, які по-різному ставляться до батька. Одна відкидає його, інша – до нього тягнеться.
А друга думка, що режисер вкладав у тему пошуку батька ідею пошуку людиною Бога.
На мій погляд, ця ідея не надто прочитується в картині, на відміну від "Думок": там головний герой після всіх пригод приходить до храму. Але виходить, що пошук Бога є стрижневою ідеєю Лукича.
Важливо "Памфір". Що не так із прем'єрним українським фільмом про контрабанду, який отримав призи у Європі
Дев'ять десятих фільму народ у залі реготав. А фінал – мінорний. Причому емоційне тло картини починає вельми несподівано знижуватися, до цього навіть ситуацію в морзі Лукич зумів обіграти гротескно.
Можливо, це єдиний недолік стрічки – після того, як коп-Василь (не хочу спойлерити причину) засмутився – було б непогано, щоб його, переплутавши з братом (той цілком міг випадково сплутати сумки з паспортами або поміняти їх місцями свідомо), заарештували. Це збило б його з надто "холодного" шляху деяких "правильних" рішень. І змусило б не тільки подорослішати Колю, а й збити пиху з Васі: була б подвійна трансформація головних героїв!
На мій погляд, Антоніо Лукіч не зробив "твіст" у фіналі, тому що епізод із засохлим листочком – вкрай особистий для нього. Сходіть у кіно – зрозумієте про що мова.
А загалом – фільм "Люксембург, Люксембург" вийшов сильним. Всім рекомендую.
Важливо "Батько". У Києві переграли Ентоні Гопкінса, який отримав за цю роль "Оскар"
