Терор проти тероризму? Росія стоїть перед складним вибором

«Тепер під цю лиху годину кожен удав може ковтнути свого кролика,
все спишеться на боротьбу з тероризмом».
Ліна Костенко

Державний терор проти всіх неугодних, незаконні методи ведення війни, ядерний тероризм і ядерний шантаж стали фірмовим стилем правління режиму Путіна, що остаточно зірвався з котушок.

Репресії і терор перетворилися як на єдиний метод управління всередині країни так і на інструмент зовнішньої комунікації.

Але аксіоматичним є те, що у відповідь на посилення державного терору проти «ворогів», до яких причисляють всіх неугодних, стає груповий або індивідуальний тероризм. Ба більше, позбавивши громадян права на мирний протест, режим не залишає вибору у методах боротьби з ним.

Сфокусувавши неймовірну владу в своїх руках, створивши один з найбільших у світі силових апаратів (близько 5 мільйонів осіб належать до силових, спеціальних та воєнізованих структур), виділивши на потреби війни колосальну суму коштів (майже половину державного бюджету), Путін «прогледів» теракт у Москві 22 березня, який забрав життя понад півтори сотні росіян і добряче вдарив по його легітимності.

Режим проявив повну безпорадність у перші години після здійснення теракту, давши змогу нападникам спокійно виїхати за межі мегаполіса. При чому інформацію про підготовку теракту в людному місці західні спецслужби надсилали ще з початку березня. Проте одержимий нав’язливою психопатичною ідеєю війни з Україною до кінця Путін та його камарилья відмахувалися від об’єктивної інформації, яку надавали західні спецслужби. Те як легко представникам терористичної спільноти ІДІЛ-Хорасан вдалося проникнути у серце імперії, засвідчило деградацію силових структур Росії на фоні їхнього перенавантаження війною з Україною.

І хоча режим вкотре спробує використати теракт в «Крокус сіті холі» на свою користь (на Росії вже з усіх прасок, язиками Путіна, Патрушева, Бортнікова і легіонів говорячих голів безапеляційно звинувачують Україну та «її західних господарів»), пропагандивна мішура не зніме реальної проблеми.

А нині Росія стоїть перед складним вибором. Теракт у Москві зруйнував хитку ідеологічну конструкцію про єдиний багатонаціональний народ росіян.

Після подій у «Крокус центрі» країною прокотилася хвиля ксенофобії. Йдуть облави на так званих нелегальних мігрантів. Заохочується спіраль насилля. Показова безкарна демонстрація тортур і садизму щодо затриманих піднімає хвилю побутових погромів.

Російські шовіністи та імперці вимагають зупинити безвізовий режим з країнами Центральної Азії, основними донорами трудових мігрантів. У Росії все більше лунають заклики про необхідність відновлення смертної кари. При чому звучать ці тези навіть з вуст клоунів, яким ще нещодавно була відведена роль ліберальних кандидатів на виборах. У шовіністичному угарі керівники регіонів починають ухвалювати рішення про заборону на отримання дозволів на працю та видворення нелегальних та легальних трудових мігрантів.

Країна, яка виснажила свій трудовий ресурс війною з Україною, стоїть перед важкою дилемою. Дати можливість суспільству спустити пар, вихлюпнувши негатив, що зібрався, у сліпу ненависть проти «азіатів та мусульман» і втратити практично десяту частину трудових ресурсів, які виконують непрестижну роботу за жалюгідну платню, або намагатися вгамувати ситуацію, потрапивши під удар і звинувачення розлюченого шовіністичного натовпу.

Очевидно, Путін спробує використати цей сплеск сліпої люті для мобілізації чергової хвилі війни з Україною. Заяви про причетність України звучать саме тому, що попередній контингент, мобілізований на війну і могилізований м’ясними штурмами, закінчується, а жодних очевидних «пабєд» так і немає.

Однак, ще раз розігнавши хвилю ненависті до «укронацистів» та їхніх «хазяїв», Путін не вирішить внутрішніх проблем, що набирають ефекту снігової лавини.

Загрузши у відносинах з «дорогими товарищами» з шиїтського Ірану, Путін викликає ріст обурення в традиційно переважно сунітскій мусульманскій спільноті Росії. Погрозливі заяви Кадирова лише перший дзвіночок. У зв’язку з нестачею особового складу для війни, Путін дав дозвіл на формування територіальних та національних підрозділів, серед них і мусульманських.

Очевидно антимусульманська істерія радикалізуватиме настрої серед цих структур. Показовою є заява Кадирова про те, що «чеченці успішно борються з нацизмом і ніщо не завадить так само успішно побороти націоналістичні прояви всередині країни…, а з підбурювачами до етнічних чисток розмова буде короткою».

Антитаджикська істерія лише загострить проблему з радикалізацією трудових мігрантів з мусульманських країн. А це близько 10% від числа мешканців Росії. Позбавлені роботи, переслідуванні за принципом колективної відповідальності, мільйони трудових мігрантів стануть сприятливим полем для радикальної пропаганди та рекрутингу в терористичні спільноти. Легкість, з якою вдався теракт у Москві, заохочуватиме та мультиплікуватиме до рішучих дій аматорські та професійні спільноти терористів. А показове насилля до затриманих, вина яких ще не доведена судом, лише обурюватиме мусульманську спільноту і підбурюватиме до радикальних дій.

Хвиля телефонних мінувань, закликів здійснити теракт чи приєднатися за винагороду до терористичної групи (що цілком можливо є наслідком профілактичної роботи спецслужб) вже викликала масову суспільну істерію, що лише загострюватиме суспільне протистояння.

Силовики та їх ФСБшна еліта, які пропустили показовий теракт під носом, вимагатимуть додаткових повноважень і фінансів, а ще запопадливо демонструватимуть результати, переважно сфальшовані. Переобтяжена війною економіка отримає ще більше знекровлення потребами на внутрішню війну.

Можливе погіршення стосунків з центральноазійськими країнами (принаймні катастрофічне погіршення громадської думки щодо росіян) може призвести до геополітичної поразки ще в одному важливому регіоні. Нещодавно Путін вже отримав гучного ляпаса на Південному Кавказі, втрата впливу над країнами центральної Азії з можливим закриттям проєкту ЄврАзЕС носитиме непоправні наслідки. А увʼязання країни у війні з Україною не дає можливості адекватно реагувати на будь-які інші зовнішні виклики.

Заяви на кшталт слів генпрокурора РФ Краснова, що злочинність серед мігрантів в 2023 році зросла на 75% лише підливають масла у вогонь на пательню, що і так кипить.

Режим звично відповідатиме репресіями. А щоб трохи зняти суспільну напругу, плебс годують відеокадрами з затриманнями та обшуками «зажравшихся чиновників» середньої ланки. Але репресії, це шлях, щоб загнати ситуацію в підпілля, а не вирішити її.

Нині в Путіна складне питання, чи вже час піднімати сталінський тост «за великий російський народ», чи ще раз спробувати погнати на війну з міфічним нацизмом за «православіє», представників «багатонаціонального російського народу», приміром, з числа буддистів бурятів…

Читайте також: