Україна могла зберегти частину ядерного потенціалу, оскільки Верховна Рада на початку 1990-х років передбачала лише поетапне роззброєння та пов’язувала його завершення з гарантіями безпеки і рухом до НАТО. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на інтерв’ю народного депутата п’яти скликань Юрія Костенка для «Укрінформу».
За словами Костенка, у квітні 1992 року Верховна Рада визначила, що рух України до без’ядерного статусу має бути поетапним. Завершення ядерного роззброєння парламент пов’язував із членством у НАТО та Європейському Союзі й отриманням гарантій безпеки.
Костенко наголосив, що парламент не давав дозволу на повну відмову від українського ядерного потенціалу. «Парламент давав тільки дозвіл на ліквідацію 42% ядерних боєголовок і 36% носіїв. Крапка. А решта – треба нові переговори виконавчій владі проводити, нові умови, які Україна мала би диктувати Заходу», – пояснив Костенко.
Однак, за словами Костенка, виконавча влада зрештою відійшла від позиції парламенту. У грудні Держдеп США запропонував Україні рух до НАТО за підтримки Вашингтона в обмін на ядерне роззброєння. Однак уже за два тижні українська делегація під час переговорів у США обговорювала не перспективу членства в Альянсі, а гарантії безпеки. Згодом їх було закріплено в Будапештському меморандумі.
5 грудня 1994 року Україна, США, Велика Британія та Росія підписали Будапештський меморандум. Україна відмовлялася від ядерної зброї, натомість підписанти зобов'язувалися поважати її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. У 2014 році Росія порушила ці зобов'язання, розпочавши агресію проти України.
Костенко також заперечив поширену думку, що Україна не могла контролювати ядерну зброю, яка перебувала на її території. Він стверджує, що Україна мала юридичне право на цю зброю, а українські фахівці мали технічні можливості впливати на системи управління стратегічними носіями.
На думку Костенка, обставини ядерного роззброєння України мають стати предметом окремого парламентського розслідування. Він вважає, що Рада повинна створити тимчасову слідчу комісію та з'ясувати, як ухвалювалися відповідні рішення.
«Кравчука можна звинувачувати, бо він приймав рішення. Але те, що інші робили, – це тема окремого дослідження, парламентського вже. Парламент має створити нарешті тимчасову слідчу комісію, розібратися у всьому цьому», – заявив Костенко.
Раніше ексглава МЗС Росії та один зі співавторів Будапештського меморандуму Андрій Козирєв пояснив, чому документ не зміг захистити Україну. За його словами, ключовою проблемою стала відсутність юридичних зобов’язань у держав-підписантів.
У тексті меморандуму використали слово assurances замість guarantees: перше передбачало політичні запевнення, але не юридичні гарантії. Козирєв зазначив, що такий формат документа запропонувала американська сторона, а Україна на нього погодилася.
Читайте також:
- Будапештський меморандум, або Хто зрадив Україну
- Як Україна втрачала ядерну зброю. Деталі закритого засідання Верховної Ради 3 червня 1993 року
- Від Лісабона до Бучі: ціна ядерної капітуляції України
