Зустріч президента США Дональда Трампа з лідером Китаю Сі Цзіньпіном у Пекіні стала радше ефектною демонстрацією, аніж проривом: попри гучні заяви, сторони не уклали жодних значущих домовленостей у ключових сферах – від торгівлі та технологій до тайванського питання. Експерти Atlantic Council наголошують, що Трамп припустився стратегічної помилки, зобразивши Вашингтон стороною, яка надмірно потребує прихильності Пекіна, чим Китай одразу скористався для жорсткого торгу. Пекін не порушував питання американського експортного контролю над чипами, не дав чіткої відповіді щодо масштабних закупівель американських товарів і продовжив тиск на США у питанні Тайваню. Подальші раунди переговорів заплановані на вересень, листопад і грудень, тож найскладніші розмови, ймовірно, ще попереду.
Це було велике шоу, але похвалитися особливо нічим. У п’ятницю президент США Дональд Трамп завершив переговори в Пекіні з головою КНР Сі Цзіньпіном і відлетів на борту Air Force One після двох днів зустрічей та урочистостей. Трамп заявив, що вони із Сі владнали "безліч різних проблем", проте, схоже, сторони не уклали жодних масштабних угод із питань, за якими пильно стежить світ, – від торгівлі й технологій до війни з Іраном. Експерти, які уважно відстежували перебіг зустрічі, пояснюють її підсумки:
- Мелані Гарт – старша директорка Глобального хабу Китаю при Atlantic Council, колишня старша радниця з питань Китаю в Держдепартаменті США.
- Метью Кроеніг – віцепрезидент і старший директор Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта при Atlantic Council.
- Кентон Тібо – старша наукова співробітниця з питань Китаю в Лабораторії цифрової криміналістики Atlantic Council.
- Джош Ліпські – віцепрезидент і керівник напряму міжнародної економіки в Atlantic Council, колишній радник Міжнародного валютного фонду.
Загальна картина
Мелані Гарт звертає увагу на те, що "найбільшим прорахунком" Трампа став "його загальний підхід до Китаю", адже він "зобразив Сполучені Штати такими, що відчайдушно потребують прихильності Пекіна".
"Це поганий сигнал", – зазначає Мелані Гарт, додаючи, що "це підказує китайським посадовцям: варто грати жорстко. Саме так вони й зробили".
Узявши із собою стількох американських бізнес-лідерів, президент США, на думку Мелані, створив враження, що Вашингтон "надмірно прагне підписати угоди, які ще не готові для публічного оголошення". А заяви Трампа про вже укладені угоди на тлі мовчання Пекіна "створювали враження відчаю, чим Пекін одразу скористався", – наголошує експертка.
Натомість Метью Кроеніг переконаний, що відсутність будь-яких серйозних проривів – "це добре", оскільки "єдині уявні прориви були або неможливими" (змусити Китай змінити свою економічну систему, аби виправити торговельний дисбаланс), "або небажаними" (зміна тайванської політики США).
Тайванське балансування
Метью Кроеніг стверджує, що "завжди було малоймовірно", аби Трамп здав Тайвань заради якоїсь великої угоди з Китаєм, адже президент "надавав потужну підтримку Тайбею" протягом обох своїх каденцій.
Трамп "не пом’якшив офіційних формулювань США щодо особливого статусу Тайваню" й залишився вірним американській політиці "стратегічної невизначеності", – вважає Метью Кроеніг. У п’ятницю президент сказав журналістам, що лише він знає, чи прийде Вашингтон на допомогу Тайваню у разі нападу.
Першого дня переговорів МЗС Китаю оприлюднило виклад розмови Трампа із Сі, в якому китайський лідер застерігав свого американського візаві "виявляти особливу обережність" у тайванському питанні, інакше США та Китай "матимуть зіткнення і навіть конфлікти".
Мелані Гарт пояснює: такими заявами "Пекін намагається переконати адміністрацію Трампа відкласти (або скасувати)" пакет продажу американського озброєння Тайваню на 14 мільярдів доларів, який чекає на підпис Білого дому.
Чипи без поступок
Хоча офіційного оголошення не було, повідомлення про те, що США дозволили приблизно десяти китайським технологічним компаніям купувати передові чипи H200 від NVIDIA, "посилили оптимізм на американських ринках", – звертає увагу Кентон Тібо. До того ж генеральний директор NVIDIA Дженсен Хуан долучився до поїздки до Пекіна.
Втім, Кентон Тібо зауважує, що ці продажі чипів насправді можуть і не відбутися, оскільки Пекін наполягає на опорі на власні вітчизняні технології – навіть якщо вони "менш потужні" за американські – для розвитку штучного інтелекту. "Китайські посадовці, що ухвалюють рішення, схоже, готові терпіти короткострокові втрати в обмін на те, що, як вони сподіваються, стане довгостроковим захистом від американських вузьких місць у чиповій галузі", – зазначає вона.
Водночас, за повідомленнями, Пекін під час зустрічі не порушував питання американського експортного контролю над чипами. "Терпимість Пекіна до чинних обмежень США, – додає Кентон Тібо, – частково ґрунтується на сподіванні, що США уникнуть раптових масштабних загострень, здатних серйозно зашкодити китайській галузі штучного інтелекту й напівпровідників".
Торговельні маневри
Трамп сказав, що слово "тариф" у розмовах не звучало, проте ця тема витала на тлі, зазначає Джош Ліпські: американські розслідування щодо нечесних торговельних практик Китаю, як очікується, виллються у нові тарифи вже цього літа. "Імовірно, саме тому Китай не відчував жодної терміновості робити масштабні нові оголошення про виконання угод про закупівлі – чи то соєвих бобів, чи яловичини, чи енергоносіїв".
Трамп усе ж заявив, що Китай погодився придбати 200 літаків Boeing, якщо Китай це підтвердить. "Це вагомо: це перше замовлення такого штибу від офіційного органу китайського уряду майже за десятиліття", – зазначив Джош Ліпські. "Але це менше, ніж очікувалося: ринок розраховував на 300-500 літаків", – додає він.
Оскільки про рекордний торговельний профіцит Китаю з рештою світу – той, що породжує "китайський шок 2.0" у вигляді дешевих електромобілів, сонячних панелей тощо – не йшлося, обидва лідери, за словами Джоша Ліпські, "вочевидь, задовольнилися тим, що обмежилися точковими змінами в економічних відносинах".
Джош Ліпські нагадує, що Трамп і Сі мають зустрітися знову у вересні у Вашингтоні, у листопаді – у Шеньчжені, а у грудні – на саміті Великої двадцятки (G20) у Маямі: "Цей графік збігається із завершенням торговельного перемир’я, досягнутого в Південній Кореї у жовтні 2025 року, – а отже, складніші розмови, можливо, відбудуться вже ближче до кінця року", – додав Ліпські.
Джерело: Atlantic Council
