Думки Всі карти в руках у Китаю: як Сі Цзіньпін перетворився на головного гравця, а Росія — на його васала
На жаль, геополітичний інтерес Китаю — щоб війна в Україні тривала якомога довше в нинішній фазі, визнає аналітик Валерій Пекар. Але саме зараз Пекін висувається на перший план, маючи на руках усі карти.
Валерій Пекар Філософ 
Related video
Отже, парад у Москві й загалом візит Сі Цзіньпіна (чи Дзіньпіна, за новим українським правописом) зафіксували політичну реальність: Росія є васалом Китаю, сателітною країною, яка існує виключно в орбіті старшого брата.
На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, — Путіну нема де маневрувати, нема між ким балансувати. Гра у багатополярний світ закінчилася для Росії глухим кутом.
Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти. Вони там були давно, але мало мину́ти три кривавих роки. Китай має сказати своє слово, але яким воно буде?
Стратегічна мета Китаю — світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства". Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого. Хто цей старший брат, здогадайтеся.
(Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх.)
Якою є стратегія Китаю щодо російсько-української війни?
Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.
Чи потрібна Китаю поразка Росії? Ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна. Російська поразка також означає ймовірний розпад Росії, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.
То, може, Китаю потрібно нескінчене продовження війни? Ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки.
То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз. Війна продовжується, але ніхто не перемагає. Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки. В інтересах Китаю Росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна нескінчена, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати Росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.
З цієї точки зору, для Китаю все складається якомога краще:
- Росія не здатна перемогти.
- Росія не здатна зупинитися й буде продовжувати.
- Китай не вступає у війну явно, але без нього Росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.
- Росія не має маневру, не може балансувати між Китаєм і кимось іншим.
- Російські союзники, васали й сателіти переходять до Китаю всі разом.
- США програють цей раунд начисто. Європа розгублена.
- Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.
Ключові китайські проблеми:
- сповільнення економіки, зростання безробіття;
- значна залежність від експорту;
- пастка середнього доходу: зарплати зростають, тепер це не дешева майстерня;
- старіння населення, зупинка демографічного зростання;
- сильний дисбаланс між чоловіками та жінками;
- постійна потреба в дешевих ресурсах.
Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме:
- поступове отримання контролю над російськими ресурсами: реальний контроль без політичної відповідальності, що можна забезпечити через китайські компанії та спільні проєкти;
- демографічне проникнення в російські регіони;
- безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.
Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо Мирні переговори в Стамбулі: якщо проваляться — чекаємо літній наступ
