Думки Якщо хто і може шокувати Путіна, так це Трамп. Чому саме зараз — час проявити силу до Росії
Захід ніколи не робив достатньо для перемоги України, визнає екс-прем'єр Великої Британії Борис Джонсон у колонці для Daily Mail. Але він сподівається, що все зміниться з приходом Дональда Трампа — людини, здатної по-справжньому шокувати Путіна
Борис Джонсон Премʼєр-міністр Великобританії в 2019-2022 роках 
1
Related video
За останні три роки ця жахлива війна навчила нас одного — ніколи, ніколи не варто недооцінювати українців. Їхня сміливість непохитна. Їхній героїзм змушує тих, хто сумнівається, соромитися.
Сьогодні вони знову перейшли в наступ під Курськом, здивувавши Путіна і захопивши кілометри території всередині самої Росії. На всьому Східному фронті вони продовжують стримувати російську військову машину.
Путін знищив сотні тисяч молодих росіян, спалив величезну кількість танків і грошей — і заради чого? Те, що колись називалося другими за потужністю збройними силами на землі, зараз перебуває в стані хронічного приниження, стримуваного українською завзятістю.
Крайній термін, встановлений російським тираном для захоплення Курського виступу — жовтень минулого року. Настав січень 2025 року, і досі він не може цього зробити.
Він був змушений вдатися до дивного рішення — набрати 11 000 північнокорейських солдатів, які спочатку мали репутацію пхеньянських роботів, які були піддані лоботомії та шалено стріляють. Сьогодні бідні башибазуки благають повернутися додому, терзані безжальними безпілотниками.
Після більш ніж шести місяців спроб Путін все ще не може взяти нібито важливе східноукраїнське місто Покровськ. Він, як і раніше, володіє лише 18 відсотками України і був витіснений з переважної більшості завойованих ним територій.
Якщо ви запитаєте, чому українці досі так завзято б'ються — тоді як військові експерти говорили, що вони зазнають поразки протягом тижня, — відповідь буде простою.
Люди продовжують недооцінювати Україну, тому що, як і Путін, не розуміють, що таке Україна, як українці бачать себе і своє майбутнє.
Різниця між росіянами й українцями полягає в тому, що українці борються за свободу, за своє національне право визначати свою долю, а це почуття — патріотизм — одне з найсильніших у людських грудях.
Вони б'ються за свої сім'ї, з особливим завзяттям солдатів, які знають, що їхня справа бездоганно справедлива, що вони на боці добра проти зла. Вони знають те, що знає Путін: до вторгнення в лютому 2022 року їхня країна не становила жодної мислимої загрози для Росії.
Як і Путін, вони знають, що до цього вторгнення не було жодного шансу, що Україна вступить до НАТО — або розмістить західні ракети на українській землі. Вони з люттю розуміють, що все це брехня, шахрайство, і що Путін вторгся з абсолютно цинічних причин.
Він зробив це, тому що хотів відвернути увагу від своїх внутрішніх проблем, тому що думав, що зможе згуртувати свою країну за допомогою короткої і різкої націоналістичної авантюри. Він зробив це, тому що хотів відновити Російську імперію, зруйновану після закінчення "холодної війни", і, насамперед, він зробив це, тому що думав, що це зійде йому з рук.
Він зробив це, збожеволівши, бо думав, що українці не боротимуться, а Захід змириться. Українці бачать його брехню, його жорстокість, його фундаментальну нечесність — і це теж підстьобує їх.
Коли дивишся на те, що українці зробили за останні три роки, мимоволі задаєшся питанням: чого ще вони могли б домогтися, якби ми дійсно надали їм усю необхідну підтримку?
Наша допомога була вкрай важлива — але вона завжди супроводжувалася надто великими зволіканнями і затримками, надто великим занепокоєнням з приводу ризику "ескалації", коли цей ризик раз за разом виявлявся ілюзорним, бо єдина людина, яка боїться ескалації — це сам Путін.
Якщо у нас і була стратегія в останні два роки, то вона зводилася до того, щоб зробити достатньо, щоб українці не програли — але ніколи не робити достатньо, щоб вони виграли.
Яке кінцеве бачення Великої Британії щодо України? Раніше у нас була ясність у цьому питанні. Тепер президент Франції Еммануель Макрон ратує за членство України в НАТО, а Лондон нічого не говорить.
Важливо Трамп-миротворець: місія нездійсненна? Що можна запропонувати противникам, які бажають перекроїти карти
Ми не зробили нічого такого, що могло б згуртувати інших європейців або розвіяти обережність Білого дому при Байдені.
У результаті виходить, що за всі сотні мільярдів, які Америка і Європа досі витрачали на підтримку українців, ми колективно їх підводили. Ось чому так важливо і так обнадіює те, що США зараз перебувають під новим та іншим керівництвом.
Саме Дональду Трампу свого часу вистачило душевної стійкості, щоб порушити табу на передачу Україні смертоносної зброї, цих надважливих ракет Javelin, і саме він має мужність, яка необхідна в цей критичний момент, щоб протистояти Путіну.
Трамп бачить проблему так само добре, як і всі інші. Він бачить пастку. Не можна сподіватися закінчити війну якимось територіальним розподілом — не тільки тому, що віддавати українську землю загарбнику було б у принципі неправильно, а й тому, що ця війна триває здебільшого не за територію.
Йдеться про долю. Йдеться про те, де знаходиться Україна, що таке Україна, і чи дозволено українцям вирішувати це самостійно. Буде повною гидотою — і українці ніколи не погодяться на це — якщо буде укладено якусь "угоду", яка просто заморозить конфлікт і дасть змогу Путіну зберегти контроль над завойованими землями.
Якщо ми не вирішимо долю України як частини Заходу, захищеної західними гарантіями безпеки, Путін отримає тріумф. Він збереже те, що в нього є, і використовуватиме своє становище для дестабілізації та нападу на Україну будь-якими засобами, поки київський уряд не завалиться, не почнеться громадянська війна, і вся деморалізована країна не повернеться в його зловісну орбіту.
Тоді він зможе сказати українцям: "Захід 20 років говорив вам, що втягне вас у НАТО; говорив вам боротися за свою свободу — а потім підвів вас".
Саме це послання — про те, що Захід вас підвів — Путін хоче почути в усьому світі. Це послання хоче почути голова КНР Сі Цзіньпін. Ми не можемо цього допустити.
Настав момент шокувати Путіна силою нашої рішучості; і якщо хто і може викликати цей шок, так це Дональд Джей Трамп.
Перш ніж укласти будь-яку угоду, ми повинні знищити бюрократію, яка зараз перешкоджає постачанню зброї в Україну. Мільярди було виділено, але ще не перетворено на військову підтримку. Якщо знадобиться, бухгалтерські ніндзя Ілона Маска мають розібратися з цим.
Ми маємо визнати, що Трамп має рацію, коли хоче отримати якусь компенсацію за колосальну підтримку США, і не тільки за угоду щодо рідкоземельних металів (Трамп зацікавлений в ідеї, висунутій президентом України Володимиром Зеленським торік, гарантувати постачання до США життєво важливих металів, необхідних промисловості), а й за розблокування заморожених російських активів на суму 300 мільярдів доларів.
Вони можуть бути законно використані для покриття військової шкоди, якої зазнала Україна, за умови, що більшу частину буде повернуто США.
Зрештою, Велика Британія, Франція та інші країни мають підготуватися до введення військ і захисту України після припинення вогню за чіткого розуміння того, що Україна тепер перебуває на незворотному шляху до членства в ЄС і Нато.
Ніщо інше не допоможе. Ніщо інше не працює ні для України, ні для всього світу. Ця війна закінчиться тільки тоді, коли Путін нарешті зрозуміє, що Україна ніколи не повернеться під його контроль.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо З Путіним — як із Гітлером: чому 2025-й рік у Європі ризикує повторити фатальний 1938-й
