Ще два століття тому, Контактовий будинок вважався важливим діловим та культурним центром нашого міста, де час від часу збиралися представники тогочасної «бізнес-еліти».
У серці Контрактової площі на початку вулиці Межигірської розташована ошатна двоповерхова жовта будівля у стилі класицизм, відома під назвою Контрактовий дім.
«Вечірній Київ» розповідає чим цікава ця унікальна для нашого міста пам’ятка, що тривалий час була справжнім діловим центром нашого міста.
ПЕРШІ КИЇВСЬКІ КОНТАКТИ
Контрактова площа та ярмарок у ХІХ столітті. Фото з відкритих джерел
Історія Контрактового будинку почалася ще у далекому 1795 році, коли після третього поділу Польщі утворилася нова межа між Волинню, Поділлям і Галичиною.
На той час, важливим центром ділових контактів було містечко Дубно на Рівненщині, яке наприкінці ХVIII століття увійшло до складу російської імперії. Однак, вже у 1797 році контактові збори переїдуть до Києва.
Спочатку ділові зустрічі відбувалися в будівлі Київської ратуші, а згодом у новозбудованому дерев’яному будинку на вулиці Спаській.
Будинок одразу став важливим осередком в житті міста: на першому поверсі укладали угоди, а на другому відбувалися виступи відомих артистів, демонстрували театральні вистави та проводили бали.
Ярмарки на Подолі приносили місту чималі статки. Фото з відкритих джерел
Паралельно з діловими справами всередині та навколо Контрактового будинку відбувався ярмарок. За свідченнями краєзнавців, на площі розміщалися до 300 різних крамничок, які приносили до міської скарбниці чималі статки.
«Щорічно в кінці січня-початку лютого на два тижні з`їжджалися до Києва поміщики, купці, фабриканти, капіталісти і тут, у Києві, вони укладали контракти, підписували наперед угоди на майбутній рік на поставку товарів, наймання робочої сили на якісь серйозні роботи та інше…
Досить зауважити, що з`їжджалося до 18 тисяч чоловік. А якщо згадати, що населення Києва тоді нараховувало 23 тисячі чоловік, то можна собі уявити, що це означало. Місто вдвічі зростало, місто «виповзало» з усіх своїх меж, місто перетворювалося у бурхливу водоверть”- розповідала відома дослідниця Києва та гідеса Елеонора Рахліна.
За свідченням краєзнавців, власники будинків на Подолі, що здавали кімнати у найм за ці дві зимові тижні отримували просто велетенські прибутки. Наприклад, дім на Подолі здавався в оренду за 2500 рублів.
На жаль, у липні 1811 року, після пожежі перший Контрактовий будинок згорів. Також були втрачені і крамниці на площі. Згодом, деякі з них переїдуть до новозбудованого Гостинного двору.
НОВИЙ ПРОЄКТ РЕАЛІЗУВАЛИ НА ТРЕТИНУ
Архітектор Вільям Гесте. Фото з відкритих джерел
Нова споруда для Будинку Конрактів була зведена у 1814-1817 роках за проєктом відомого тогочасного архітектора шотландського походження Вільяма Гесте. Будівництво здійснював київський міський архітектор Андрій Меленський.
За проєктом Вільяма Гесте планувалося звести тричастинний магістратський комплекс, який зайняв би квартал трапецієвидної форми на головному торгівельному майдані міста напроти Гостинного двору.
«Магістрат складає середній та головний предмет зі значним портиком, вежею, галереєю для музики, над ним годинник з вежечкою із зображенням Архистатига Михаїла.
Проєкт Контрактового будинку у Києві. Фото: ДНАББ імені в.Заболотного
Проєкт Контрактового будинку у Києві. Фото: ДНАББ імені в.Заболотного
У короткій частині «трапеції» планувалося розмістити Пошту, а у довгій — Будівлю для контрактів. Однак, з усього цього комплексу вдалося реалізувати лише сам Контрактовий будинок, кошти на будівництво якого зібрали самі кияни.
Варто зазначити, що у подальшому до цієї ідеї повертатимуться інші архітектори.
Наприклад, у 1911 році Київська міська дума навіть ініціювала будівництво нового Контрактового дому, оскільки попередня вважалася занадто тісною. Будівельна комісія думи планувала звести нову споруду в два етапи — спочатку завершити об’єм з боку Костянтинівської, а потім знести старий контрактовий дім і на його місці поставити другу частину будівлі.
Фрагмент фасаду конкурсного проєкту Івана Фоміна. Фото з відкритих джерел
Через Імператорське товариство архітекторів оголосили конкурс і вже на початку 1912 року визначили переможців. Серед учасників конурсу був також архітектор Іван Фомін, який у подальшому стане автором будівлі Кабінету міністрів України
Однак, ідея також залишилася нереалізованою через початок Першої світової війни та подальші історичні події.
Проєкт реконструкції Подолу Валентини Шевченко з відновленням будівлі Магістрату. Фото: спільнота «Київські проєкти реалізовані та нереалізовані»
У другій половині ХХ століття тема перебудови Контактової площі знову почала набирати обертів. Зокрема, у 1970-х відома архітекторка — реставраторка Валентина Шевченко створила власний проєкт відтворення ідеї Вільяма Геста. Існують також і ініші напрацювання відомих зодчих, однак реалізовані вони не були.
ЩО ПРИДБАТИ У КОНТРАКТОВОМУ ДОМІ
Ярмарок на Подолі. Фото з відкритих джерел
У ХІХ столітті Контракти вважалися центром усього економічного життя та запорукою економічного благополуччя. Завдяки щорічним контактовим ярмаркам Київ швидко набував статусу одного з найвпливовіших торгових осередків на півдні російської імперії.
Станом на 1835 рік у Контактовому будинку торгові місця мали наступні виробники: польські ювеліри, ніжинський грек з тютюном, книгар Францишек Щепанський, крамарі з Бердичева, татари з Казані з хутрами та інші. На ярмарку можна було купити товари з Австрії, Пруссії, Саксонії, Великої Британії, Данії.
Серед привезених товарів також цінувалися порцелянові вироби знаменитих фабрик Міклашевського та Гарднера, а також посудом Межигірської фаянсової фабрики.
Межигірська порцеляна. Фото: Вікіпедія
Межигірська порцеляна. Фото: Вікіпедія
Також кияни пропонували ікони Лаврської майстерні, кипарисові хрестики. Не обходилося і без фірмових смаколиків та знаменитого київського сухого варення, яке називали «балабушками», за прізвищем одних із найуспішніших у цьому промислі містян Балабух…
Одним з найважливіших місць у Контрактовому будинку була спеціальна дошка зі списками, які складали кредитори. Тут можна було знайти у загальному доступі інформацію про боржників та недобросовісних підприємців. Тому обов’язково перед якоюсь важливою угодою підприємці приходили і перевіряли своїх потенційних партнерів, клієнтів.
Якщо ж людина значилася у «чорному списку», то їй могли відмовити у продажі товарів.
БАЛИ, ЛОТЕРЕЇ ТА КОНЦЕРТИ…
Вид на Контрактову площу. Гравюра середини ХІХ століття. фото: Музей історії Києва
Час від часу у Контрактовому домі проходили також інші важливі заходи, наприклад благодійні бали та лотереї, які проходили у великій залі на другому поверсі.
Приміщення славилося своєю унікальною акустикою, тож тут стали проводити різноманітні культурні заходи та концерти.
Музикознавиця Національної Музичної академії України Тамара Гнатів стверджує, що саме Контактовий дім став першою загальнодоступною концертною залою у Києві.
«Тут мали можливість виступити, грати, показати свою майстерність численні музиканти-українці. Це були безіменні кріпаки високообдаровані, які часто отримували освіту за кордоном — в Італії, інших країнах світу і які, повернувшись, грали в кріпацьких оркестрах, так і залишаючись безіменними. Судити про те, які то були оркестри, ми можемо з тих даних, що ми маємо про оркестр Розумовських. Наприклад, цим оркестром керував італійський композитор Астаріто. Для цього оркестру писали такі маститі метри свого часу, як Джузеппе Сарті і Джованні Паїзіелло на замовлення», — розповідає Тамара Гнатів.
За її словами, у 1823 році у Києві з величезним успіхом виступала видатна оперна прима Анджеліка Каталані, яку вважали італійським соловейком.
У 1840-х роках в контрактовому домі виступала також легендарна співачка Джудітта Паста— володарка рідкісного за силою і красою драматичного сопрано. Для неї писали провідні партії у своїх операх композитори, які фактично склали славу Італії першої половини ХІХ століття: — Вінченцо Белліні, Гаетано Доніцетті та Джоаккіно Россіні.
На Контрактах у свій час були також Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Адам Міцкевич та багато інших відомих постатей.
ФЕРЕНЦ ЛІСТ ТА ЙОГО ТРАГІЧНЕ КОХАННЯ
Композитор Ференц Ліст та княгиня Кароліна Вітшенштейн. Колаж з відкритих джерел
Відомий угорський композитор та піаніст приїхав на гастролі до Києва у взимку 1847 року, де планував дати три концерти. Проте, його перший виступ в залі Київського університету мав феноменальний успіх, що музикант вирішив довше затриматися в місті.
Усього він зіграв у Києві 18 концертів, останній з яких відбувся саме у Конрактовому домі. Це був благодійний виступ на користь дітей-сиріт.
Найбільша пожертва, сумою в 100 рублів, надійшла від молодої та красивої дворянки Кароліни Вітшенштейн. ЇЇ шлюб з князем Миколою Вітгенштейном виявився невдалим, тож вона з донькою мешкала окремо від чоловіка у власному маєтку у Вороницях.
Відомий музикант закохався з першого погляду у красуню-благодійницю, яка також відповіла йому взаємністю. Згодом Кароліна попросила в імператора дати їй розлучення, а коли він відмовив — виїхала з дочкою до Веймара до коханого, втративши маєток та свої статки.
Видатний композитор не зможе забути кохану до кінця життя. Фото з відкритих джерел
Пара була разом 14 років, одна не могла офіційно оформити стосунки.
У 1860 році пара була на аудієнції в Папи Римського Пія IX, звернувшись до понтифіка з проханням про визнання шлюбу княгині недійсним. І тут не знайшли підтримки. Тож пара роз’їхалася та підтримувала стосунки через листування.
У своєму заповіті композитор зі світовим ім’ям зазначить:
«Усім, що я зробив за 12 останніх років, я зобов’язаний жінці, яку я стражденно мріяв назвати своєю дружиною, чому, однак, завадили зло й мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки — княгиня Кароліна Вітгенштейн».
ПОДАЛЬША ДОЛЯ КОНТРАКТОВОГО ДОМУ
Панорама Контрактової площі у 1920-ті. Фото: ДНАББ імені Володимира Заболотного
Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття популярність локації значно впала, перетворившись переважно на невеличку ярмарку кондитерських виробів, цукерок, мармеладу та варення.
Тут іноді проводили ділові зустрічі власники цукрових заводів, але діловий центр міста переїхав на Хрещатик.
Відомий дослідник Києва Костянтин Шероцький у 1918 році напише про цю будівлю наступне:
» У самому кутку Олександрівської (Контрактової) площі розміщується вже для знесення довга біла будівля з портиком на фасаді — це Контрактовий дім — одна з визначних пам’яток Києва, пов’язана з розвитком торгівлі. Будинок цей збудований 1817 році за проєктом архітекторів Вільяма Гесте та Андрія Меленського, але не був завершений повністю (побудували лише один флігель без двору), внаслідок чого будівля виглядає дещо важкою та незграбною.
У минулі часи сюди приїжджали українські та польські поміщики, дворяни та купці для укладання договорів купівлі-продажу, обміну, оренди та інших комерційних угод та контрактів… Разом з контрактами на Подолі влаштовувався великий ярмарок, під час якої весь Київ ставав гучним та багатолюдним…
Зараз контракти супроводжуються лише невеличким ярмарком з цукерками та печивом…».
Контактова площа на світлинах 1950-х. Фото з відкритих джерел
Контрактовий дім у середині XX століття. Фото з відкритих джерел
Контактова площа на світлинах 1950-х. Фото з відкритих джерел
Контактова площа на світлинах 1950-х. Фото з відкритих джерел
Після революції 1917 року в Контрактовому будинку розміщувалися Торгова академія та Торговий музей. А з ліквідацією у 1929 році Контрактового ярмарку про Контрактовий будинок надовго забувають.
У радянський час споруду використовували різні технічні училища. А у 1980-х — початку 90-х споруда приходить у занепад.
Реконструкція будівлі. Фото з особистого архіву Кирила Третьяка
Із середини 1990-ї, після відновлення там почала працювати Міжбанківська валютна біржа, в діяльності якої важливу роль зіграв відомий державний діяч Вадим Гетьман.
Проєкт майстрені Юрія Лосицького. Фото зі сторінки архітектора
У 1997 році був представлений ще один цікавий проєкт реконструкції Контрактової площі. З відбудовою Магістрату та побудовою так ніколи й не реалізованого проекту муніципальних будівель архітектора Вільяма Гесте, проте ця ідея також не була втілена у життя.
До теми: від елеватора до книгозбірні: історія млина Бродських на Поштовій площі.
