Як вважають експерти, відкривати експорт брухту можна лише після підтвердження профіциту та з ринковою стартовою ціною
Україна має зберігати максимальні обсяги металобрухту всередині країни та спрямовувати його на переробку вітчизняними підприємствами, а масштабне відкриття експорту можливе лише за наявності доведеного профіциту та повного економічного розрахунку.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву президента Українського національного комітету Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Володимира Щелкунова.
За його словами, брухт, який утворюється внаслідок списання та оновлення основних фондів "Укрзалізниці", є важливим ресурсом для української металургії.
"Кожна тонна брухту, перероблена всередині країни, – це внесок у збереження доданої вартості в українській економіці", – каже Щелкунов.
Внутрішня переробка підтримує робочі місця, зарплати, податкові надходження, транспортні та енергетичні платежі, суміжні виробництва, а готова металопродукція також формує експортну виручку, наголосив він.
Водночас Щелкунов не вважає сам експорт брухту проблемою. Ключове питання, за його словами, – за яких умов він відбувається і який економічний результат отримує Україна.
Тому перед переглядом чинних обмежень держава має визначити реальні обсяги утворення брухту, потреби внутрішньої металургії, наявні запаси та підтвердити існування профіциту. Якщо уряд вирішить дозволити обмежений експорт через аукціони, стартова ціна, на думку Щелкунова, має становити не менше 80 євро за тонну. За квоти у 200 тис. тонн це може забезпечити близько 16 млн євро надходжень до бюджету. Якщо ж стартова ціна буде нульовою, бюджет не отримає цих коштів, тоді як потенційний додатковий прибуток експортерів, за розрахунками, може сягнути 22,6 млн євро.
"Принципове питання полягає в тому, хто отримає економічний ефект від реалізації стратегічної сировини – обмежене коло експортерів чи також держава, бюджет і українська промисловість", – зазначив президент ICC Ukraine.
Окремої уваги, за словами Щелкунова, потребують транзитні та посередницькі операції через країни ЄС: держава має бачити кінцевого покупця, фактичну ціну товару, маршрут переміщення, ланцюг перепродажів та пов'язаних осіб. Це необхідно, щоб розуміти, де формується основна маржа і хто в результаті отримує дохід, зауважив експерт.
Він також наголосив, що наслідки експорту не можна оцінювати лише за митними платежами. Потрібно враховувати податки металургійних підприємств, зарплати, соціальні внески, платежі за енергію та логістику, а також валютну виручку від продажу готової продукції.
Тому пріоритетом мають залишатися механізми, які забезпечать українські підприємства стратегічною сировиною, підтримають внутрішнє виробництво та дозволять зберігати додану вартість всередині країни.
"Теза про те, що відкриття експорту автоматично забезпечить додатковий заробіток бізнесу, не відповідає на головне запитання: скільки від цього заробить Україна?" – резюмував він.
Нагадаємо, 31 грудня 2025 року Кабмін України прийняв постанову №1795, якою на весь 2026 рік запроваджується нульова квота на експорт металобрухту.
Як відомо, до запровадження заборони, експорт брухту невпинно зростав. І хоча експортне мито на брухт становить 180 євро/тонна, Україна на цьому нічого не заробляла, тому що вивозили цей брухт через Польщу, з нульовим митом, а вже потім везли до Туреччини. Через такі "сірі" експортні схеми державний бюджет втратив понад 3 мільярди гривень.
