Астрономи за допомогою космічного телескопа James Webb виявили загадкову аномалію у спектрах світла двох дуже різних тіл Сонячної системи — карликової планети Плутон і найбільшого супутника Сатурна Титана. Обидва об’єкти мають однакову «прогалину» у світловому сигналі, яка може вказувати на існування невідомої науці хімічної речовини.
Йдеться про специфічну довжину хвилі близько 5,11 мікрометра, яку не вдалося пояснити жодною з відомих молекул. У науковій роботі, опублікованій на сервісі препринтів arXiv, дослідники зазначають: у всіх попередніх спектральних дослідженнях подібний сигнал не фіксувався ні в межах Сонячної системи, ні на екзопланетах.
Метод, який використовують астрономи, базується на аналізі того, як світло взаємодіє з речовиною. Кожен хімічний елемент або молекула «поглинає» світло на своїх унікальних довжинах хвиль, залишаючи у спектрі характерні темні лінії. Саме за цими «відбитками» вчені визначають склад атмосфер далеких світів.
Проте в даному випадку все складніше: сигнал, зафіксований JWST, не відповідає жодній відомій молекулі. Це робить відкриття особливо інтригуючим.
Ще більш незвичним є те, що Плутон і Титан майже не мають нічого спільного. Титан — активний світ із густою атмосферою, метановими дощами та річками рідких вуглеводнів. Плутон натомість — холодне, віддалене тіло, вкрите льодами, яке отримує у багато разів менше сонячного світла. Попри це, обидва об’єкти демонструють однакову спектральну «прогалину».
Вчені припускають, що джерело сигналу, ймовірно, знаходиться не в атмосфері, а на поверхні цих світів. При цьому інтенсивність ефекту різниться: на Плутоні він значно сильніший, тоді як на Титані — слабший і нерівномірний, зокрема більш виражений на «хвостовій» півкулі супутника.
Поки що існує лише кілька гіпотез щодо природи загадкової речовини. Серед можливих кандидатів — похідні бензену, ацетиленові або кетенові льоди, або ж суміш кількох невідомих сполук. Однак жодна з цих версій не пояснює повністю зафіксований сигнал.
Дослідники наголошують: потрібні додаткові спостереження та лабораторні експерименти, щоб відтворити подібний спектральний ефект і точно визначити його походження.
Надія на розгадку частково пов’язана з майбутньою місією NASA Dragonfly, яка має вирушити до Титана наприкінці десятиліття. Її інструменти зможуть безпосередньо проаналізувати склад поверхні супутника й, можливо, підтвердити або спростувати існування загадкової речовини.
Поки ж це відкриття залишається однією з найцікавіших космічних загадок сучасної планетології — спільний слід, який поєднує два настільки різні світи на краю Сонячної системи.
