У США сталося цікаве відкриття для історії кіно: дослідники відновили і оприлюднили фільм, який вважається найдавнішою стрічкою у світі, де з’являється робот або автоматон. Йдеться про короткий німий фільм «Gugusse et l’Automate», знятий у 1897 році французьким режисером Жоржем Мельєсом. Протягом більш ніж століття ця робота вважалася безповоротно втраченою.
Жорж Мельєс — одна з ключових постатей раннього кінематографа. На відміну від багатьох режисерів кінця XIX століття, які просто фіксували на плівку повсякденні сцени — наприклад, прибуття потяга або перехожих на вулиці — Мельєс почав створювати постановочні сцени та цілі історії. Саме він одним із перших зрозумів, що кіно може бути не лише документальною фіксацією реальності, а й засобом розповіді фантастичних сюжетів. Крім того, режисер активно експериментував зі спецефектами, заклавши основи багатьох прийомів, які сьогодні стали стандартом у кіноіндустрії.
Цікаво, що захоплення спецефектами у Мельєса почалося випадково. У 1896 році під час зйомки на площі Опера в Парижі його камера раптово заклинила. Коли техніку вдалося знову запустити, на плівці з’явився дивний ефект: автобус ніби перетворився на катафалк. Цей випадок підштовхнув режисера до експериментів із монтажем та ілюзіями. Згодом він почав використовувати подвійні експозиції, плавні переходи між кадрами, ручне розфарбування плівки та інші трюки, причому більшість із них доводилося створювати безпосередньо під час зйомки.
Завдяки цьому Мельєс створив низку знаменитих фільмів, серед яких «Замок диявола», «Попелюшка», «Подорож крізь неможливе» та культова стрічка «Подорож на Місяць». Проте в ті часи кіно вважалося швидкоплинною розвагою: фільми демонстрували кілька разів, після чого про них часто просто забували. Через це величезна кількість ранніх стрічок була втрачена назавжди.
Саме такою долею довгий час вважався й фільм «Gugusse et l’Automate». Але у 2025 році в архівах Бібліотеки Конгресу США несподівано знайшли стару пошкоджену копію на нітратній плівці. Вона зберігалася на десяти іржавих котушках у колекції Вільяма ДеЛайла Фрісбі в штаті Вірджинія. До архіву плівки потрапили від приватного колекціонера Білла Макфарланда з Мічигану, який зберігав їх у підвалах і гаражах протягом десятиліть.
Після виявлення знахідки фахівці Національного центру збереження аудіовізуальної спадщини розпочали складну роботу з реставрації. Плівку довелося стабілізувати, обережно відсканувати та відновити, адже вона була крихкою і частково руйнувалася.
Сам фільм триває менше хвилини і має досить простий сюжет. У центрі історії — клоун на ім’я Гюгюс, який демонструє механічну ляльку у вигляді хлопчика. Коли клоун обертає ручку механізму, автомат починає махати палицею. Раптово фігура збільшується у розмірах і повторює рухи, а потім виростає до розмірів дорослої людини і починає бити клоуна по голові. Розлючений Гюгюс у відповідь ламає автомат величезним клоунським молотком. З кожним ударом механічна фігура зменшується, поки не перетворюється на маленьку маріонетку, яку клоун остаточно знищує.
Звісно, за сучасними мірками цей сюжет виглядає дуже простим, але для 1897 року подібна ідея була справжньою фантастикою. Саме тому фільм сьогодні називають одним із перших прикладів появи роботів у кіно.
Відновлення «Gugusse et l’Automate» стало важливою подією для дослідників історії кінематографа. Знахідка не лише повернула до життя втрачений фільм, а й дозволила краще зрозуміти, як народжувалося фантастичне кіно та спецефекти понад сто років тому.
