Дослідники зі Стенфордського університету розробили систему оцінювання активності мозку, яка може допомогти виявляти людей із підвищеним ризиком когнітивного спаду задовго до появи проблем із пам’яттю. Водночас вона здатна розпізнавати людей, чий мозок демонструє незвичайну стійкість до вікових змін.
Результати дослідження опублікували 4 листопада в журналі Science Advances. Науковці проаналізували функціональні МРТ-знімки мозку 180 так званих суперейджерів — людей віком від 75 років, чиї здібності до запам’ятовування відповідають рівню середньостатистичних 45-річних. Для порівняння використали дані 110 людей такого самого віку з діагностованою хворобою Альцгеймера.
Команда виявила характерні закономірності активності різних мозкових мереж і створила систему оцінювання ARC (Alzheimer’s resilience-vulnerability connectome). Вона розрізняла суперейджерів і людей із хворобою Альцгеймера з точністю близько 85%.
Потім метод перевірили на понад 1300 когнітивно здорових дорослих віком від 55 до 70 років. На початку спостережень учасники не демонстрували помітних відмінностей у когнітивних здібностях. Однак особливості мозкової активності допомогли передбачити подальші зміни протягом періоду спостереження, який у деяких випадках сягав 12 років.
Люди з активністю мозку, характерною для хвороби Альцгеймера, згодом демонстрували швидший когнітивний спад і частіше мали амілоїдні бляшки або отримували діагноз хвороби. Натомість учасники з «суперейджерськими» моделями активності загалом краще зберігали розумові здібності.
За словами авторів, ARC може прогнозувати ризик прогресування до хвороби Альцгеймера не гірше, а іноді й краще за деякі відомі біомаркери, зокрема амілоїд-бета та тау-білок. Поєднання нової оцінки з традиційними біомаркерами додатково підвищувало точність прогнозів.
Водночас ARC поки не є діагностичним інструментом і не визначає неминучого майбутнього людини. На активність мозку можуть впливати старіння, травми та психоневрологічні стани.
Дослідники сподіваються, що в майбутньому виявлені закономірності допоможуть розробляти ранні втручання для збереження когнітивних здібностей. Серед можливих підходів — когнітивні тренування та транскраніальна магнітна стимуляція. Однак поки що не доведено, що ці методи здатні запобігати когнітивному спаду завдяки зміні показників ARC. Команда Стенфорда планує окреме дослідження, щоб перевірити, чи можуть когнітивні тренування впливати на цей показник.
