Зразок гігантської глибоководної мокриці, який десятиліттями зберігався в колекції Тюбінгенського університету в Німеччині, виявився невідомим раніше науці видом. Його дослідження допомогло вченим реконструювати можливі шляхи поширення цих ракоподібних світовим океаном, зокрема через Антарктиду до Америки.
Висушений екземпляр у 1980-х роках привіз із дослідницької станції в Пуерто-Рико палеонтолог Дольф Зайлахер. Після його смерті зразок залишався у сховищі палеонтологічної колекції, доки студент-палеонтолог Бенедикт Кестле та куратор колекції Інґмар Вернебург не дослідили його за допомогою сучасних методів візуалізації.
Новий вид отримав назву Bathynomus tuebingoborikensis. Вона поєднує відсилання до Тюбінгена та Boríken — корінної назви Пуерто-Рико мовою таїно. Довжина знайденого екземпляра становить 32,2 сантиметра, що дозволяє зарахувати його до особливо великих представників роду Bathynomus.
Ці морські ракоподібні нагадують звичайних мокриць, але можуть виростати приблизно до 50 сантиметрів і мешкати на глибині до 2500 метрів. Вони живуть у різних океанах світу та харчуються різноманітною органічною їжею.
Щоб з’ясувати еволюційну історію групи, дослідники провели філогенетичний аналіз. За їхньою реконструкцією, рід Bathynomus виник у районі сучасної Мексиканської затоки понад 15 мільйонів років тому, у міоцені. Тоді Панамський перешийок ще не перекривав морський шлях між Північною та Південною Америкою, що могло сприяти поширенню тварин на захід — до Японії, Індійського та Тихого океанів.
Пізніше, коли клімат Землі охолоджувався, в Індо-Тихоокеанському регіоні сформувалася група особливо великих представників роду. На думку авторів дослідження, її представники могли поширитися з Австралії через Антарктиду до Південної та Центральної Америки. Пуерто-риканський вид належить саме до цієї групи й виявився близьким родичем гігантської мокриці, знайденої біля мексиканського півострова Юкатан.
Цей маршрут поки є еволюційною реконструкцією, а не безпосередньо спостережуваною міграцією. Однак відкриття показує, як музейні колекції можуть містити важливі свідчення історії життя на Землі. Результати дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports.
