Мікропластик давно вважається однією з головних екологічних проблем сучасності. Його знаходять у воді, ґрунті, продуктах харчування, повітрі й навіть в організмі людини. Але тепер вчені з’ясували, що ці крихітні частинки завдають планеті ще більшої шкоди: вони здатні нагрівати атмосферу та посилювати глобальне потепління.
До такого висновку дійшла міжнародна група дослідників, яка вивчала, як мікро- та нанопластик взаємодіє із сонячним світлом. Виявилося, що пластикові частинки не просто плавають у повітрі, а активно поглинають сонячне випромінювання та утримують тепло, подібно до парникових газів.
За словами професора наук про Землю з Duke University Дрю Шинделла, вплив мікропластику на клімат поки що не такий масштабний, як від вуглекислого газу, але вже є відчутним. За приблизними оцінками, цей ефект можна порівняти з викидами невеликої країни. У глобальному масштабі це становить лише кілька сотих градуса потепління, але навіть така величина має значення для кліматичної системи Землі.
Мікропластиком називають частинки розміром від одного мікрометра до п’яти міліметрів. Ще менші фрагменти, розміром менш як один мікрометр, називаються нанопластиком. Вони утворюються внаслідок руйнування пластикових пляшок, пакетів, одягу, шин та інших виробів. Деякі такі частинки спочатку створюються дуже маленькими, наприклад мікрогранули, які раніше використовували у косметиці.
Щоб з’ясувати, як пластик поводиться в атмосфері, дослідники з Шанхаю зібрали зразки пластикового сміття різних кольорів і перевірили, як вони реагують на сонячне випромінювання. Виявилося, що навіть світлі частинки з часом темнішають під дією ультрафіолету. А чим темніший матеріал, тим більше тепла він поглинає.
Після лабораторних експериментів американські вчені створили комп’ютерну модель, яка оцінила вплив цих частинок на клімат. Результати показали, що нагрівальний ефект мікропластику приблизно у п’ять разів перевищує його здатність відбивати сонячне світло. Це означає, що в цілому пластик у повітрі не охолоджує планету, а навпаки — сприяє її нагріванню.
Науковці наголошують, що точний масштаб цього ефекту поки що залишається невідомим. Основна проблема полягає в тому, що ніхто точно не знає, скільки мікропластику перебуває в атмосфері та на якій висоті він накопичується. Більшість вимірювань проводилися біля поверхні Землі, тоді як для оцінки впливу на клімат потрібно враховувати весь шар атмосфери.
Попри відносно невеликий внесок у глобальне потепління, це відкриття додає ще один вагомий аргумент на користь боротьби з пластиковим забрудненням. Окрім шкоди для тварин, океанів та здоров’я людини, пластик тепер офіційно розглядається як додатковий фактор зміни клімату.
Дослідники підкреслюють, що скорочення використання одноразового пластику, покращення переробки та недопущення потрапляння сміття в довкілля можуть мати не лише екологічний, а й кліматичний ефект. І хоча головним джерелом потепління залишаються викопні види палива, боротьба з пластиковим забрудненням може стати ще одним важливим кроком у захисті планети.
