Відчуття дежавю здається парадоксом: момент чітко новий, але мозок раптом наполягає, що це вже колись було. Логічно таке переживання виглядає неможливим, проте нове дослідження показує протилежне — чим сильніше людина усвідомлює, що ситуація абсолютно нова, тим частіше виникає це дивне відчуття знайомості.
Дослідники з Університету Сент-Ендрюса під керівництвом доктора Акіри О’Коннора пропонують інше пояснення: дежавю виникає не через “помилку пам’яті”, а через конфлікт сигналів у мозку. Один сигнал створює відчуття знайомості, інший одразу ж перевіряє його і заперечує — і саме на цьому перетині народжується дивне відчуття.
Щоб перевірити гіпотезу, вчені створили штучні умови для виникнення ілюзії знайомості. Учасникам показували набори пов’язаних слів, які підводили до певного поняття, але не містили його напряму. Наприклад, слова “сніг”, “лід”, “зима”, “холод” формували відчуття присутності ключового слова, якого насправді не було. Мозок все одно “впізнавав” його, створюючи хибне відчуття знайомості.
Коли ж учасники паралельно виконували інше завдання, яке дозволяло точно перевірити, чи бачили вони це слово, виникав цікавий ефект: саме в момент усвідомлення помилки і народжувалося дежавю. Людина одночасно відчувала знайомість і розуміла, що це неможливо.
Під час сканування мозку за допомогою МРТ дослідники побачили, що в ці моменти активуються ділянки, відповідальні за “виявлення конфліктів”. Серед них — передня поясна кора, яка в мозку виконує роль своєрідного контролера: вона сигналізує, коли два суперечливі сигнали потребують перевірки. Також активними були області, пов’язані з моніторингом власних думок і оцінкою реальності.
Важливо, що ці зони не створюють саме відчуття дежавю — вони радше “ловлять” його і намагаються пояснити. Тобто мозок не просто помиляється, а активно перевіряє себе в режимі реального часу.
Ця модель також пояснює, чому дежавю слабшає з віком. Фронтальні системи мозку, які відповідають за контроль і перевірку сигналів, поступово працюють менш ефективно, і конфлікт між знайомістю та реальністю просто “прослизає” непоміченим.
Натомість у деяких неврологічних станах цей механізм може ламатися сильніше. Тоді виникає вже не коротке дежавю, а стійке переконання, що подія вже відбулася — стан, відомий як déjà vécu.
Отже, нові дані змінюють саме розуміння цього феномену. Дежавю виявляється не ілюзією пам’яті, а моментом, коли мозок намагається відрізнити справжній досвід від хибного сигналу знайомості. І те, що ми відчуваємо як короткий “збій”, насправді може бути ознакою того, що система перевірки реальності працює якраз правильно. Дослідження опубліковане в журналі Memory.
