Європейський Союз планує суттєво змінити правила для корпоративного автопарку, зробивши акцент на транспорті з низькими або нульовими викидами. Ідея полягає в тому, щоб прискорити перехід компаній на електромобілі та гібриди, однак у самій автомобільній індустрії такі ініціативи викликають різку критику.
Міністри транспорту країн ЄС вже цього понеділка обговорюють у Люксембурзі новий регламент щодо “чистих” службових автомобілів. Цей проєкт є частиною ширшого європейського пакета для автомобільної галузі, представленого наприкінці 2025 року.
Причина підвищеної уваги до корпоративних авто доволі проста: саме вони формують значну частину ринку. За даними Єврокомісії, близько 60% усіх нових легкових автомобілів і до 90% фургонів у ЄС купуються компаніями.
Згідно з планом, починаючи з 2030 року великі підприємства повинні будуть суттєво збільшити частку електромобілів або інших низьковуглецевих транспортних засобів у своїх автопарках. Конкретний спосіб реалізації залишають на розсуд країн-членів — це можуть бути податкові стимули, пільги на платних дорогах або інші механізми підтримки.
Спротив з боку галузі
Ініціатива вже викликала невдоволення в автомобільних асоціаціях, лізингових компаніях і транспортному секторі. У спільній позиції представники галузі заявляють, що нові обов’язкові вимоги не вирішують ключових проблем ринку.
Серед основних зауважень — недостатньо розвинена зарядна інфраструктура, високі ціни на електроенергію та зниження залишкової вартості електромобілів. Усе це, на думку критиків, робить швидкий перехід на електротранспорт економічно складним.
Що передбачає ініціатива
Нові правила насамперед стосуватимуться великих компаній із понад 250 працівниками. До “низьковикидних” транспортних засобів віднесуть також плагін-гібриди. Малий і середній бізнес поки що планують не залучати до обов’язкових вимог.
Окремо передбачається, що державні стимули можуть бути спрямовані лише на автомобілі, вироблені в межах ЄС, які відповідають екологічним критеріям.
Баланс між політикою та ринком
Ця дискусія ще раз підкреслює розрив між політичними цілями та реаліями автомобільної індустрії. ЄС намагається пришвидшити електрифікацію транспорту через регуляції, тоді як виробники та бізнес вказують на практичні бар’єри, які можуть уповільнити цей процес.
